Пам’ятники ставились не тим поетам, які любив народ, а тим, які народ був зобов’язаний полюбити
Фото: Depositphotos
Важко сумувати за пам’ятником Пушкіна, коли вже немає міста, в якому його встановили.
Таку думку під час розмови в межах Конгресу Культури у Львові висловила менеджерка культурних проєктів, волонтерка Іванна Скиба-Якубова.
Тема бесіди - «Чи припинили ви палити Чехова?» Найдивніші питання». Разом із художницею Алевтиною Кахідзе та письменницею Гаською Шиян модераторка Іванна Скиба-Якубова моделювала розмови з іноземцями, які часто ставлять дивні та недоречні запитання. Наприклад, чи варто зносити пам’ятники Пушкіну, якщо українські біженці після повернення з-за кордону будуть за ними сумувати.
Алевтина Кахідзе на це запитання запропонувала кілька різних можливих відповідей відповідно до різних типів людей. Зокрема людина-«турист» із незаангажованим поглядом відповіла би, що українці співчуватимуть тим людям, які ностальгують за такими пам’ятниками, і водночас сподіватимуться, що ностальгуватимуть разом із ними за пам’ятниками Шевченку. А ось людина-борець (військовий), яка говорить через свій досвід, відповіла би: «Моїм завдання було, аби було менше пам’ятників живим. Про пам’ятники мертвим я не дбав».
Окрім того, Гаська Шиян звернула увагу присутніх: «Пам’ятники ставились не тим поетам, які любив народ, а тим, які народ був зобов’язаний полюбити».
Після коментаря однієї з учасниць Конгресу, Іванна Скиба-Якубова додала, що українці, які після завершення війни повернуться додому, будуть мати через що горювати: за загиблими, за домівками, школами та лікарнями, - але зовсім не за пам’ятниками російським письменникам.
Окрім цього, разом із аудиторією Конгресу спікерки обговорили те, що робити з російською літературою та книгами, які перекладено мовою країни-агресора. Адже кожна людина по-своєму діє з такими творами: хтось ховає у коробки чи ставить на задні ряди полиць, аби не бачити цих книг, хтось спалює, аби зігрітися під час блекауту, хтось здає на макулатуру.
Спікерки також звернули увагу на те, як обстоювати українське питання у розмовах з іноземцями, як розповідати їм про перейменування вулиць, боротьбу з корупцією та проблему розкрадання гуманітарної допомоги.
