Сьогодні українським суспільством активно обговорюється питання щодо готовності Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) скасувати наказ №256 «Про затвердження Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок» від 29.12.1993 року, який встановлює список заборонених професій для жінок.
Свого часу цей наказ було прийнято на виконання Закону України «Про охорону праці» та постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 1993 р. №64 (64-93-п) «Про заходи щодо виконання Закону України «Про охорону праці». У своєму новому матеріалі Міжнародний кадровий портал hh.ua разом зі спеціалістами розбирався, чи вплине це на ринок праці України.
Наразі на ринку праці України задіяна приблизно рівна кількість чоловіків та жінок. Так, у базі резюме hh.ua, 48% резюме розміщено жінками і 52% – чоловіками. Відповідно, як чоловіки так і жінки фактично в однаковій мірі вкладають у розвиток економіки країни.
Разом з тим, жінки нерідко погоджуються на менші зарплати ніж чоловіки, а також не завжди претендують на високі посади. Їхні зарплатні очікування є нижчими, ніж у чоловіків.
Не зважаючи на те, що законодавча база України передбачає однаковий доступ та можливості щодо праці як для жінок, так і для чоловіків, а також вільний вибір професії, в українському суспільстві і дотепер існують стереотипи щодо існування питомо «жіночих» та виключно «чоловічих» не тільки професій, а й навіть факультетів. А позиції гендерної рівності запроваджуються поступально.
Коментуючи дискусію навколо існування/скасування наказів Міністерства охорони здоров'я України № 256 та № 241, якими встановлено список заборонених професій та граничні норми підйому вантажів для жінок, право захисниця Наталія Ковалко, вчена, PhD, зазначила, що така ситуація не є випадковою, адже ці норми були успадковані ще з радянських часів та обмежують свободу вибору професії жінками.
«На жаль, цей прояв турботи нині є свідченням лише дискримінації за ознакою статті та збільшенням розриву між жінками та чоловіками на українському ринку праці», – переконана Наталія Ковалко. Експерт зауважує, що рівний доступ до професійної реалізації та гідної заробітної плати для жінок у багатьох сферах сьогодні обмежений.
«За останні роки завдяки розвитку нових технологій та автоматизації виробництва більшість заборонених професій вже не вимагають важкої фізичної праці та можуть бути цілком освоєні жінками. Тож список так званих заборонених професій для жінок, що нині існує, давно не відповідає реаліям сьогодення», – розказує Наталія Ковалко.
Фахівець впевнена, що деякі обмеження, котрі пов'язані з ризиком для здоров'я, мають бути визначеними державою. Проте, за таких умов варто говорити не лише про жіноче, а чоловіче здоров'я, не пов'язуючи вибір професії з гендерними стереотипами. Головне ж завдання держави тут полягає у тому, щоб створити комфортні та безпечні умови праці, які дозволяли б повноцінно працювати за обраною професією усім бажаючим. Вибір же професії має бути добровільним та самостійним для кожного, враховуючи власну кваліфікацію, освіту, інтереси та можливості особистості.
Павло Брагінський, юридичний радник ГО «Центр розвитку системи охорони здоров'я» зауважив, що вказаний перелік істотно застарів в плані гармонізації із класифікатором професій, який було оновлено 2010 року.
МОЗ у пояснювальній записці до проекту наказу вказує, що зміни регуляції направлені передусім на забезпечення реалізації політики гендерної рівності. Конституція України гарантує рівні можливості у праці для чоловіків та жінок, право на вільний вибір праці, на яку особа погоджується, пояснює юрист. Водночас, стаття 43 Конституції забороняє використання праці жінок на небезпечних для їхнього здоров'я роботах. Працівник не завжди обізнаний щодо можливих ризиків для свого здоров’я, які випливають із характеру праці, а тому відміна такого акту без прийняття нового, більш сучасного, є небезпечною, на думку фахівця.
«Варто пам’ятати, що поряд із дотриманням гендерної рівності, необхідно забезпечити безпеку праці як жінок, так і чоловіків. Разом із тим, повна заборона не завжди є доцільною. А тому в новому наказі МОЗ має піти саме шляхом встановлення вимог до безпеки праці, які засновані на доказовій медицині та природних особливостях не лише жінок, а й чоловіків»,– розмірковує над ситуацією правник.
Ірина Лилик, генеральний директор Української Асоціації Маркетингу, Індустріальний Гендерний Комітет з Реклами: «Що таке заборона для реального життя? Адже дійсність більш різноманітна, ніж всі наші теоретичні вигадки. Не думаю, що жінки йдуть працювати на шкідливе виробництво, або займатися професією, яка віднесена до розряду небезпечних, які завдають шкоди здоров'ю, від хорошого життя. Вони вже працюють на шкідливих виробництвах. Але, якщо існує заборона, то її намагаються обійти. Це, в реальності, може означати, що жінка оформлена на іншу посаду, а від так позбавлена соціальних гарантій. Крім того, такі професії шкідливі і для чоловіків. Державі і бізнесу необхідно думати про розширення соціальних гарантій, надання більш високої оплати праці, при цьому думати, як про жінок, так і про чоловіків».
Як бачимо, експерти одностайні у тому, що як роботодавці так і держава мають піклуватися про співробітника, не залежно від того, чоловік це чи жінка.
Щодо впливу на ринок праці, то відміна наказу, скоріш за все, не принесе якихось кардинальних змін у його ландшафт. Тут варто говорити про те, що мають бути забезпеченими усі можливі гарантії безпеки працівника (як жінки, так і чоловіка) під час роботи. А українцям, у свою чергу, має бути надана можливість вільно обирати собі професію і на рівних правах користуватися наявними ресурсами.
