Патологія опорно-рухового апарату, виражена викривленням хребта в передньо-задньому напрямку отримала назву кіфоз. У нормі у людини є два кіфотичних вигини, один у грудному, інший у крижовому відділі.
Патологія опорно-рухового апарату, виражена викривленням хребта в передньо-задньому напрямку отримала назву кіфоз. У нормі у людини є два кіфотичних вигини, один у грудному, інший у крижовому відділі. Їх врівноважують два інших вигини - шийний і поперековий лордоз. Завдяки такій будові забезпечується рівномірний розподіл навантаження на хребет, його рухливість у різних площинах і амортизація при пересуванні. Нормальний кут нахилу фізіологічних вигинів 15-30 градусів, деформацію більше 40 градусів називають патологічним кіфозом.
Що таке кіфоз
Викривлення при кіфозі виглядає, як сутулість з опуклістю назовні. Захворювання частіше локалізується в грудному відділі, при цьому задіюється з 4 по 10 грудний хребець. Рідше страждає попереково-грудний відділ із залученням 11 і 12 грудних, а також 1 і 2 поперекових хребців. Небезпека патологічного кіфозу полягає у негативних структурних змінах, що відбуваються в тілах хребців, а також навколишніх тканинах.
На початку розвитку патології відбувається потовщення зв'язок, що оточують хребет, як результат - надмірне розростання задньої частини хребта і уповільнення в зростанні його передньої області. Змінюється форма хребців, округляється спина, що при неналежному лікуванні призводить до появи горба. Такі деформації провокують звуження грудної клітини, зміщення діафрагми, стискання внутрішніх органів. Негативними наслідками кіфозу можуть стати ущільнення міжхребцевих дисків, втрата амортизуючих властивостей, розвиток протрузії, грижі. Через деформації хребта відбувається стискання нервових закінчень, що провокує сильні болі, можливе порушення рухливості та інші небезпечні наслідки. Щоб цього уникнути, потрібна профілактика, що передбачає зміцнення з дитячих років м'язового каркасу за допомогою занять спортом, плавання. Важливо стежити за поставою, збалансованим харчуванням і вести активний спосіб життя.
Різновиди кіфозу
Виділяють такі типи кіфозу:
1. Фізіологічний кіфоз - нормальна стадія формування хребта, кут нахилу не перевищує 30 градусів у дітей до 7 років у грудному відділі та до періоду статевого дозрівання - у попереку.
2. Кутовий - спостерігається незграбна опуклість з вершиною, спрямованою назад, на спині.
3. Дугоподібний - проявляється опуклістю у вигляді короткої або довгої дуги.
За кутом викривлення кіфоз класифікують на:
1 ступінь – до 35 градусів;
2 ступінь – 35°-59 градусів;
3 ступінь – 60°- 75 градусів;
4 ступінь – більше 75 градусів.
За індексом викривлення та формою виділяють: нормальний, випрямленний і посилений кіфоз. За швидкістю деформації захворювання ділять на повільно та швидко прогресуюче. Для повільного розвитку кіфозу характерно посилення викривлення не більше ніж на 7 градусів за рік, а для швидко прогресуючого - понад 7 градусів.
Як проявляється кіфоз
Візуально патологія помітна через легку сутулість при ходьбі або сидінні, далі вона посилюється і не проходить при будь-якому положенні тіла. З'являються болі при спробі вирівняти спину. Відбувається звуження грудної клітини та зниження діафрагми, що в подальшому призводить до порушення роботи легенів. На ранніх стадіях розвитку кіфозу відчувається швидка стомлюваність при фізичній активності, періодичні болі у спині, слабкість у м'язах.
Симптоми кіфозу залежать від ступеня деформації та бувають такими:
• Біль в ураженому відділі;
• Зниження чутливості, оніміння верхніх кінцівок, що характерно для 2 - 3 ступеня;
• Слабкість у руках;
• Порушення дихальної та серцево-судинної системи, а також органів травлення.
На початкових стадіях ці ознаки відсутні. Їх провокує защемлення нервових пучків, який чинять зміщені хребці. Це відбувається при істотних деформаціях.
Класифікація за неврологічними симптомами:
Е – відсутні неврологічні порушення;
D – зберігається функціональна активність;
С – ускладнюються переміщення;
В – рух неможливий, але чутливість зберігається;
А – параліч.
Чим викликаний кіфоз
Основні причини розвитку кіфозу:
• Порушення постави;
• Вроджені деформації;
• Родові травми;
• Генетична схильність;
• Травми хребта чи м'язи навколо;
• Спінальні інфекції;
• Операції на хребті;
• Захворюваня хребта (сколіоз, остеопороз, остеохондроз, спондиліт і т.п.);
• Перенесений у дитинстві рахіт;
• Слабкість м'язового каркасу;
• Сидячий спосіб життя;
• Неправильна поза при довготривалому сидінні за комп'ютером;
• Пухлини у хребті та ін.
Діагностика
При появі підозрілих симптомів потрібно негайно звернутися до фахівців, які, зокрема, працюють в Актив-центрі. З методами їх роботи можна ознайомитися на Active-center.com.ua. Спочатку лікар виявляє наявність неврологічних розладів, проводить пальпацію хребта, визначає рефлекси, м'язову силу, чутливість шкірного покриву. Спеціальні тести дозволяють оцінити неврологічний статус. Проводяться лабораторні аналізи, біохімічні дослідження та ін.
Для встановлення остаточного діагнозу використовуються такі методи:
1. Рентгенографія у різних положениях тіла та проекціях для виявлення ушкоджених хребців;
2. КТ – допомагає на ранніх етапах виявити патологію кістної та хрящевої тканини;
3. МРТ – дозволяє визначити точну локалізацію патології хребта, оцінити стан м'яких тканин, внутрішніх органів. Завдяки такому дослідженню можна побачити мінімальні зміни кісток і хрящевих прокладок, а також зв'язок, м'язів і судин.
За необхідності призначають УЗД для виявлення патологій внутрішніх органів чи электроміографію, яка показує стан нервових і м'язових тканин.
Методики лікування
Як лікувати визначає лікар, на основі проведених діагностичних досліджень, фізичного стану, наявності супутніх патологій та інших факторів. Як правило, комплексне лікування передбачає:
• Прийом медикаментів, якщо потрібно зняти больовий синдром, запалення і т.п.;
• ЛФК – лікар підбирає комплекс вправ, який допомагає укріпити м'язи спини, виправити поставу, нормалізувати кровотік;
• Масаж – допоможе покращити м'язовий тонус навколо хребта та живлення хребців, а також поставити на місце зміщені хребці, відновити кровообіг в ураженому відділі;
• Заняття на спеціальних тренажерах сприяють обережному та поступовому витягненню хребта, допомагають виробити правильну поставу, зміцнюють м'язовий каркас, покращують рухливість і розширюють амплітуду рухів;
• Носіння лікувального корсета-реклінатора дозволяє коригувати поставу, поступово випрямляє спину та відводить плечі назад, що згодом входить в звичку. Він знижує навантаження на хребет і тим самим зменшує больові відчуття. Коректор постави тримає хребетний стовп в анатомічно правильному положенні та прискорює процес відновлення.
Не можна займатися самолікуванням, тільки лікар може визначити допустимі методи в конкретному випадку і розповіти, що може навпаки нашкодити, пояснити, як довго потрібна реабілітація та який рівень навантаження необхідний пацієнту. Якщо робити це неправильно, то захворювання може прогресувати, а стан хворого – погіршитися.
