Кров, крики, розкиданi по вулицi понiвеченi й мертвi тiла людей -- такi моторошнi наслiдки аварiї, яка вiдбулася 10 сiчня 1972 року у Львові на вулицi Городоцькiй. Повідомив lvivexpres.com.
Докладнiше про подiї того дня розповiдає Iлько Лемко, iсторик, дослiдник iсторiї Львова.
-- Чому сталася така страшна аварiя?
-- Вранцi переповнений трамвай №6 прямував iз залiзничного вокзалу Городоцькою вулицею. На серединi спуску, поблизу Львiвського цирку, водiй трамвая заснула, i вагон став некерованим. Коли трамвай дiстався перехрестя вулиць Городоцької i Шевченка, то зiйшов з рейок.
Тим часом посеред вулицi навпроти церкви святої Анни був острiвець-зупинка, де львiв'яни чекали громадський транспорт. Вагони мчали з такою швидкiстю, що люди не встигли втекти. Некерований трамвай протаранив людей на зупинцi i врiзався в огорожу 43-ї школи (тепер школа Святої Анни).
-- Якими були наслiдки трагедiї?
-- Тодi загинуло 28 людей. Серед них були жiнки i дiти. Потерпiли i пасажири трамваю. Пiсля цiєї трагедiї у мiстi лiквiдували всi "острiвцi" на проїжджiй частинi. Зупинки громадського транспорту перенесли лише на тротуари. Також суттєво обмежили швидкiсть трамваїв, якi рухалися згори вниз. Точної цифри не зафiксовано, але, пригадую, тодi спуск довжиною 300 метрiв трамвай проїжджав не швидше, нiж за три хвилини.
Для розслiдування причин аварiї та посилення безпеки руху мiського транспорту створили спецiальну комiсiю. Також окремi люди вiдповiдали за допомогу сiм'ям, якi потерпiли. Та як саме допомагали i чи було когось покарано за iнцидент -- не вiдомо. Бо влада робила все для того, щоб про факт трамвайної аварiї не дiзналися за межами мiста. Проте ввечерi того ж дня про подiю повiдомив "Голос Америки". А от радянська преса, радiо й телебачення мовчали -- тих, якi б розголосили цю iнформацiю, могли жорстоко покарати.
