Учора ввечері, 25 квітня, у Львівській національній музичній академії імені Миколи Лисенка відбувся концерт-присвята до 120 року з дня народження української композиторки, піаністки і музикознавиці Стефанії Туркевич. Концерт слухала і журналістка Гал-інфо.
У програмі звучали різножанрові твори Стефанії Туркевич, а також молодих львівських композиторів. У програмі був виступ заслуженої артистки України Наталії Дитюк (сопрано), Ярослава Папайло (баритон). А також ансамбль сучасної музики студентів та викладачів ЛНМА імені М. В. Лисенка.
Здивував багатьох слухачів електрона композиція, яка була попередньо створена в класичній техніці для фіксованого запису. Автор цього твору використав алюзії до творів Стефаній Туркевич.
Та перед тим вступне слово мала почесний академік, доктор мистецтвознавства, професор Стефанія Павлишин. Жінка розповіла, що талант композитки передався тій в генах. Адже вся родина була музичною, де кожен грав на якомусь музичному інструменті. Стефанія — на фортепіано, арфі й фісгармонії. Пізніше композиторка так згадувала своє дитинство і любов до музики:
«Причиною тут була моя мама, яка прекрасно грала на фортепяні. Малою дитиною я пристрастно любила слухати її гри... Ну, а потім повстала в нас домашня сальонова орхестра. Грали ми в такому складі: тато на басі (хоча властиво тато пяніст, вчився у проф. Марка), мама на фортепіяні, Льоньо на чельо, я на фісгармонії, Марійка і Зенко (учні проф. Перфецького) на скрипках. Тато оснував також наш домашній хор — ставив наші перші кроки в музиці. Не жалів ніколи грошей на наше музичне образування».
Стефанії Туркевич випала щаслива нагода навчатися в Арнольда Шенберга, у Василя Барвінського, Вітеслава Новака та Зденека Неєдли. Творила у поміркованому модерністському стилі, поєднуючи традиційну тональну музику з елементами неокласицизму, неоромантизму, експресіонізму та інколи сюреалізму.. До того ж, українська композиторка – одна з перших українців, які захистили дисертацію і отримали титул доктора філософії. На відміну від своїх сучасників-галичан, Стефанія Туркевич зацікавилася новітніми віяннями європейської музики 1920-1930 рр. Її прізвище надовго зникло з концертних афіш Львова. І тепер ми відкриваємо творчість Стефанії Туркевич заново.
Чому заново? Адже до завершення ІІ світової війни та повернення радянського режиму в 1945 р. її твори регулярно звучали у програмах концертів нової музики. Справа у тоому, що доля закинула її до Англії, а повернення її творчості до Львова здійснив співак Павло Гунька. Презентація усіх відсканованих партитур творів композиторки, що відбулася 2 березня 2017 року в ЛНМА ім. М. В. Лисенка — це перепустка музикантам у світ її музики, у світ безперервного пошуку та прагнення до поступу.
Досить рано виробивши індивідуальний стиль, Стефанія Туркевич все ж ніколи не припиняла збагачувати його тим новим, що приносив час: імпресіонізм, експресіонізм, неокласицизм тощо. Проте композиторка не запозичувала «вже існуючі композиторські техніки чи стилістичні моделі, а переосмислюючи системи Шенберга і Гіндеміта витворює неповторну авторську мову.
Вокальні твори Стефанії Туркевич поступово займають свою нішу в репертуарі виконавців. Натомість її симфонічна творчість (а саме вона для неї мала найважливіше значення), камерно-інструментальні твори, балет «Мавка», опера «Серце Оксани» та інші твори все ще чекають на переродження.
Завершальним акцентом вечора концерт-присвяти став перегляд фільму про Стефанію Туркевич.
