21 жовтня 1933 року у Львові 18-річний студент Микола Лемик двома пострілами в голову та серце вбив співробітника консульства СРСР Олексія Майлова. Атентат (вбивство з політичних мотивів, - ред) Микола Лемик здійснив на знак протесту проти організованого радянською владою Голодомору в Українській СРР. Цей акт помсти в історії назвали «пострілом в обороні мільйонів».
Микола Лемик народився на Львівщині у 1915 році. Хлопець був надзвичайно красивим, високим блондином із блакитними очима. Мав добру освіту, адже закінчив Академічну гімназію у Львові на відмінно.
На момент вчинення атентату над радянським агентом Микола Лемик був студентом першого курсу природничого факультету Львівського університету.
У 1933 році він був одним із багатьох членів ОУН, які зголосилися виконати атентат представника Радянського Союзу у Львові. Це на думку проводу ОУН був один із небагатьох варіантів, як привернути увагу світової спільноти до голоду, яким вже другий рік морили українців у Великій Україні.
Миколу Лемика обрали тому, що необхідно було не лише влучно стріляти, а зуміти здатися живим польській поліції, протистоявши радянській охороні консульства. Окрім того, виконавець мав уміти добре говорити, аби на суді чітко обґрунтувати свій вчинок. Окрім цього на користь Лемика зіграв вік - йому було всього 18 років, а згідно польського закону до 21 року до смертельної кари не засуджували.
Микола Лемик записався на зустріч у диппредставництво СРСР, на сучасній вул. Котляревського у Львові, щоб, нібито, переїхати до Радянського Союзу.
Близько полудня Микола Лемик з'явився у консульстві, після реєстрації в книзі відвідувачів під надуманим ім'ям «Дубенко», його провели до приймальні консульства. Однак, замість консула прийом здійснював так званий секретар, яким виявився високопоставлений агент радянської спецслужби Олексій Майлов.
Майлов походив із Москви і лише за три тижні до атентату приїхав у Львів. На момент смерті він мав 23 роки. Він був секретар Консульства СРСР у Львові та повноважний представник диктатора Йосипа Сталіна для контролю над дипломатичними установами СРСР на території Другої Речі Посполитої.
Микола Лемик спершу розпочав коротку розмову із радянським агентом.
«Це тобі від Організації українських націоналістів - за муки і смерть наших братів та сестер, за голод в Україні, за всі знущання!», - сказав Лемик, а тоді вправно витягнув із кишені пістолет «Ортґіс» і двома пострілами вбив Майлова. Микола Лемик дочекався появи польської поліції і здався без спротиву.
Вбивство, хоч і не радянського консула, як планувалося, але не менш помітної фігури - офіційного представника Сталіна на території Речі Посполитої, таки набуло очікуваного розголосу.
Як сказав на засіданні суду Роман Шухевич, «зробили ви «приємну несподіванку» товаришеві Сталіну».
Миколу Лемика засудили довічно. Захищати його зголосилися усі діючі у Львові українські адвокати. У в'язниці його, за свідченнями співв’язня Петра Дужого, весь час тримали у кайданках. Микола навчився їх скидати. І це допомогло йому втекти під час етапування до іншої тюрми у 1939 році. Під час втечі Лемика поранили. Він одужав.
За матеріалами Локальної Історії.
