"Не перший раз чую, що у теперішньому Львові нема культурної еліти. Вимовляють це по-різному: саркастично чи з болем", - Галина Пагутяк.
"А вона нам треба?" – позіхне совковий турист, якого цілком влаштовують «Криївка»,кишеня Захер-Мазоха, смажені ребра,львівські сирники і сходи на вежу Ратуші,і головне,що тут він відчуває себе трохи іноземцем, який збагачує міську казну, важливою персоною. Зрештою,таких самих туристів повно по всьому світі: скачуть галопом,бо подорожувати – це статусно. Але тільки наш Львів для туристів,а не для львів’ян,які добре бачать,що руйнують,аби збудувати,і в якому стані музеї ,та бібліотеки. Бо отці міста,тобто влада, мали б дбати про курку, яка несе золоті яйця, а не морити її голодом. Отці міста, приймаючи грошовитих людей,мали б кошти за земельні ділянки спрямовувати на соціальні та культурні потреби міста, а не класти собі в кишеню. Бути патріотами свого міста, а не васалами князя світу, що сидить на верху постколоніальної фінансової піраміди, збудованої на болоті корупції.
Коли я бачу густо натикані багатоповерхівки, незаселені, збудовані хтозна -як, то мені стає страшно аж до параної. А де садки,школи,бібліотеки,парки? Може,ці будинки тримають для втікачів з Імперії, яку чекає друга Велика Жовтнева революція? Може,Львів чи Київ стануть в майбутньому Ноєвим ковчегом, куди не пускатимуть без квитків, як у вересні не пускали на «найвизначнішу культурну подію року» – Форум видавців? Цього року ппата за вхід була завелика, а оренда місць непідйомна для видавців. Не всім же видавництвам бути як «Фоліо», в якого книжки закуповує держава.
За владою стоїть великий бізнес,вона мусить ділитися із столичними чиновниками, і не кажіть, що ця корупція, ця мафія –вічні, хоча львів’яни воліють Майдани в Києві,а не в себе. Бо тут в когось брат, в когось сват при посаді,тут тебе можуть звільнити з роботи, тут тебе порядна галицька родина хапатиме за руки і не дозволить бути пасіонарієм. Тому з кожним Майданом у Львові всі лишаються при своїх посадах і, передчуваючи зміну поколінь, знищують культурний спадок пластиковими вікнами,баліями на фасадах, недолугими скульптурами та іншими дрібницями,які вперто лізуть в очі. Наскільки ж може бути некультурною міська влада, коли дозволяє грошам так чинити з унікальним українським містом? Не судилося стати Львову культурною столицею уже через це, не кажучи вже про забудову історичних ландшафтів. Столицею пампухів, смажених реберець і пива, столицею чокуляди і псевдо бандерівського кічу, кишенькових злодіїв і повій.
Львівська інтелігенція, та,яка залишилась після кадебістських зачисток, сервільна та імпотентна. Я маю на увазі аксакалів, яких запрошують на всілякі урочистості. Вони служили кожній владі, вони вічні як Агасфер, наскрізь просякли непотизмом. Їх діти і онуки прилаштовані на теплі місця, де просто треба прислуговувати і кланятись. Всі ці творчі спілки,деканати, Вчені ради,від яких талановита молодь втікає, щоб не повернутись ніколи. Чи хтось з них колись заступився за дерево, за книгарню, чи взяв на кафедру талановитого аспіранта чи засудив хабарі? Ні.
Всі цікаві проекти здійснюють молоді, несервільні і креативні, за іноземні гранти, і їх терплять,доки вони не посягають на нерухомість чи владу. Ще й дорікають, що не ходять хресною ходою по неділях. Протестують незалежні митці, освічені люди, які не мають жодного впливу,бо їх замало для Львова. Громада, яка звикла тільки жалітися і проклинати,їх не підтримує. Рано чи пізно Система впаде, спрацює інстинкт самозбереження, але від Львова залишаться самі обгризені ребра.
Галина Пагутяк
