Як повідомили у прес-службі НБУ, Національний банк оскаржив обидва рішення Окружного адмінсуду Києва щодо незаконності націоналізації ПриватБанку.
Національний банк України 24 травня подав апеляційні скарги на два рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2019 року у справі №826/7432/17 за позовом Коломойського І.В. про скасування рішення про виведення неплатоспроможного ПАТ КБ ʺПриватбанкʺ з ринку за участю держави та у справі № 826/13813/17 за позовом колишнього акціонера банку кіпрської компанії ТріанталІнвестментс ЛТД про скасування рішення комісії НБУ про визначення переліку пов'язаних осіб з ПриватБанком.
Тому станом на сьогодні вказані судові рішення не набрали законної сили та не мають жодних правових наслідків. Водночас Національний банк України хотів би звернути увагу на окремі аргументи суду, що стали підставою для ухвалення цих оскаржуваних судових рішень, з якими погодитись неможливо.
Щодо оскарження націоналізації ПриватБанку:
1. Окружний адміністративний суд м. Києва, повністю проігнорував: встановлення Національним банком України потреби ПриватБанку в його докапіталізації; невиконання ПриватБанком та його акціонерами І. Коломойським та Г. Боголюбовим програми фінансового оздоровлення щодо докапіталізації банку, що і стало підставою для віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Водночас суд зробив хибні висновки, що підставою для прийняття рішення були лише доповідні записки структурних підрозділів НБУ, що не відповідає дійсності.
2. Суд неправильно застосував норми матеріального права щодо суті кредитних ризиків та формування резервів під них та дійшов хибного висновку, що кредитні ризики розраховуються банками виключно за кредитними договорами, за якими є прострочення виконання, а у всіх інших випадках резерви за активними операціями взагалі не мають формуватися. Крім того, суд не зміг надати визначення поняттю ʺактивна операціяʺ, прирівнявши його до поняття ʺневиконана операціяʺ.
Щодо скасування рішення про визначення пов'язаних осіб з ПриватБанком:
1. Рішення Національного банку України не порушує прав компанії Тріантал Інвестментс, адже вона як акціонер банку була визнана пов'язаною з ПриватБанком особою рішенням правління цього ж банку ще за часів колишніх власників, тому відсутнє порушене право як підстава позову, з метою захисту якого виник спір. Відтак суд мав відмовити в позові.
2. Суд порушив предметну юрисдикцію, зазначивши про порушення прав колишнього власника акцій ПриватБанку як про підставу звернення з позовом, але у такому разі справа мала розглядатися судом господарської юрисдикції, а не адміністративної.
3. Суд прийшов до хибного висновку, що рішення про визначення осіб пов'язаними з банком було підставою для визнання ПриватБанкунеплатоспроможним та для подальшого продажу акцій банку державі, що не відповідає дійсності та є абсурдним, оскільки рішення про віднесення ПриватБанку до категорії неплатоспроможних було ухвалено у зв’язку з відсутністю у нього капіталу, про що зазначено у самому рішенні.
4. Суд прийшов до хибного висновку, що комісія Національного банку України з питань визначення пов’язаних осіб нібито не мала права ухвалювати рішення про визначення осіб пов'язаними з банком, оскільки про неї не зазначено в Законі України ʺПро Національний банк Україниʺ. Однак згідно зі ст. 52 Закону України ʺПро банки і банківську діяльністьʺ саме Національний банк України має право визначати осіб пов’язаними з банком, а Правління Національного банку України згідно зі ст. 7, 14, 15 Закону України ʺПро Національний банк Україниʺ організувало виконання такої функції через створення вищезазначеної комісії, яка й безпосередньо забезпечує її виконання у межах і в порядку встановлених Правлінням Національного банку України. Жодний інший державний орган, крім Національного банку, не наділений правом на визначення осіб пов'язаними з банками.
Довідково:
Рішення щодо переходу ПАТ ʺПриватбанкʺ у власність держави та інші рішення, що супроводжували цей процес, були підготовлені, скоординовані та ухвалені на державному рівні задіяними державними органами у чіткій відповідності до статті 41.1 Закону України ʺПро систему гарантування вкладів фізичних осібʺ (хронологія ухвалення рішень – далі).
Це рішення дозволило захистити понад 20 млн громадян України, які зберігають кошти в цьому банку та користуються його сервісами. Зокрема, 3.2 млн пенсіонерів та 1.6 млн інших соціально незахищених верств населення. Усі вони зберегли повний доступ до своїх рахунків (та коштів.)
Це рішення допомогло уникнути системних ризиків для банківського сектору та стало запорукою збереження фінансової стабільності у країні.
