У Львові приватні перевізники нагнітають громадське зворохоблення.
Угорщина ініціює дискредитацію України за гідридним лекалом Кремля, а на Москві не бачать причин для озброєння України. Скандальна організація «Amnesty International» обурена провалом проекту перетворення ЄС у європейський Вавилон. США попередили, що 20-тисячними кластерами ліквідують КНДР, якщо диктатор Ин не отямиться.
Бабак у грі за гільдію приватних перевізників
У Львові створена така система транспортних перевезень, яка зумовлює конфлікт інтересів пасажирів і приватних перевізників. Сергій Бабак, заступник міського голови Львова з питань житлово-комунального господарства, повідомив про нові ускладнення для городян у сфері пасажирських перевезень. Перевізники знову ремствують на тяжке життя і вимагають підвищення оплати аж до майже семи гривень за свої послуги, бо вони у них традиційно збиткові. При цьому за останнє десятиліття жоден із перевізників не позбувся свого «збиткового» бізнесу.
Із завзятістю адвоката Сергій Бабак обґрунтував незадоволення перевізників і наполягав на неприпустимості у Львові такого соціального фактору, як перевезення пільговиків. Прочитаймо уважно лобістський спіч професійного номенклатурника, якому територіальна громада Львова платить заробітну платню за сумлінне служіння інтересам більшості. Чиновник однобоко оприлюднив виключно ті фактори, які спонукатимуть до підвищення оплати за проїзд:
▪ все здорожчало і витрати перевізників зросли;
▪ маршрутками користуються 50-60% пільговиків;
▪ ніяка економіка не витримає 50% пільговиків;
▪ у Львові перевізники обслуговують 24 категорії пільговиків;
▪ через дофінансування з муніципального бюджету пенсіонерів та інших категорій пільговиків будуть страждати працівники освіти і медицини, а будинки перебуватимуть в аварійному стані;
▪ львів’яни повинні привчитись, що у світі нема нічого безкоштовного, що за все потрібно платити;
▪ львів’яни повинні знати, що «ніде в світі нема такої політики як в Україні щодо пільговиків – ніде нема безкоштовного проїзду».
Водночас Сергій Бабак не вважав за потрібне артикулювати інтереси більшості городян, які є пасажирами, що вказує на його ймовірне однополярне вболівання за хосен гільдії приватних перевізників. Чиновник жодним словом не прохопився про зворотній бік медалі:
▪ скільки необлікованої готівки перевізники кладуть у свої бездонні кишені;
▪ скільки із необлікованої готівки платять податків у муніципальну скарбницю;
▪ які преференції приватні перевізники надають територіальній громаді Львова за дозвіл обслуговувати львів’ян;
▪ в який спосіб, без електронного обліку пасажирів, перевізники вирахували 60% пільговиків, чому не 80%?
▪ сім гривень за проїзд буде стосуватись тільки сидячих пасажирів, чи теж і стоячих?
▪ як саме перевізники будуть компенсувати неякісне надання послуг стоячим пасажирам?
▪ сім гривень становитиме проїзд із кінця у кінець маршруту, наприклад 7 км, чи також і дві зупинки – 500 метрів?
▪ для обслуговування городян перевізники і далі будуть використовувати частково прогнилі транспортні засоби, які необхідно списати, чи придбають нові?
▪ від моменту, коли перевізники клялись підняти рівень перевезень до європейського, якщо у Львові вартість проїзду збільшать від 3 до 4 гривень, що саме покращилось? Обіцянка перевізників виконана?
Схема фінансового обтяження львів’ян уже відпрацьована: спочатку вкидають для ошелешення городян вартість квитка у 7 гривень, потім імітують бурхливі обговорення і громадські слухання, а далі погоджуються на кінцеву суму – 5 або 6 гривен. І виголошують: бачите, любі городяни, оті перевізники правили аж 7 гривень, а ми відстояти ваші інтереси. Живіть і радійте, могло бути й гірше.
Натомість у міського голови Андрія Садового цілком інша позиція стосовно концепції транспортних перевезень у місті, яка оперта на дві головні тези:
▪ приватних перевізників ніхто силоміць не змушує надавати львів’янам послуги, якщо вони економічно збиткові;
▪ транспортними перевезеннями у місті повинно займатись виключно комунальне підприємство.
У наступних оглядах головніших подій розглянемо перспективи зазначеного муніципального транспортного проекту міського голови Андрія Садового з точки зору інтересів городян у деталях і прикладах, зокрема й іноземних.
Угорщину судомить в істериці, Київ обіцяє заспокійливу «ін’єкцію»
Петер Сіярто, керівник угорського МЗС, зухвало заявив, що через український закон «Про освіту» Угорщина заблокує інтеграцію України в ЄС. Зухвалий угорець є корисним ідіотом Кремля, будапештським «ватником», який провадить дипломатичний курс, лояльний до Москви. Минулого року він заявив, що санкційна політика ЄС проти РФ провалилась, санкції проти Москви назвав неефективними і шкідливими, а ще дуже ремствував, що через Україну Угорщина втрачає $90 млрд у рік. Будапешт, і це постійно наголошує Сіярто, не бачить путінської загрози для світу, а тому послідовно підтримує рускі енергетичні проекти в обхід України – газопроводи «Північний потік-2» і «Турецький потік».
Сателіт Сіярто має довгу історію взаємодії з Москвою. Ще до призначення міністром угорського МЗС цей путінський фанат часто вчащав на Москву, був уповноваженим представником від Будапешту в комісії угорсько-руских двосторонніх відносин. Петер Сіярто, як і його патрон Віктор Орбан, є послідовним москвофілом, імовірно фінансово мотивованим або завербованим у європейську когорту путінських клевретів. Скандальний путінолюб хоче стати «політиком-мостом» між тоталітарним Кремлем і демократичною Європою.
Володимир Ар'єв, народний депутат із фракції «Блок Петра Порошенка» і президент Комітету ПАРЄ з питань культури, освіти, науки і медіа, заявив, що Україна готова до дзеркальної відповіді Угорщині, якщо Будапешт блокуватиме ініціативи зближення України і ЄС. Політик наголосив: «Якщо вони не хочуть взаємодіяти по-сусідськи, то у Раді Європи число українських делегатів у тричі перевищує угорських, отож ми теж можемо впливати на остаточні рішення і стосовно Угорщині. Якщо вони вдаються до шантажу, а не до спокійних переговорів – це ненадійне партнерство».
Ганна Гопко, очільниця Комітету Верховної Ради у закордонних справах, розповіла, що агресивна риторика і грубий тиск на сусідів стали візитною карткою нинішньої угорської влади. Подібні угорські нападки зазнавали Словаччина і Румунія. А нинішні погрози Угорщини блокувати євроінтеграційні процеси України через закон «Про освіту» є наслідками «теплих зв'язків із путінським режимом» і маргінальної політичної культури будапештських політиків.
Недоброзичливці в окремих країнах ЄС можуть допомогти Москві хіба що ускладнити Україні євроінтеграційний шлях, проте його не зупинять. А ще принагідно можуть розпитати у Путіна про економічні наслідки для РФ від зоологічного українофобства.
У Путіна не бачать причин озброювати Україну
Міхаіл Ульянов, керівник департаменту з питань нерозповсюдження і контролю над озброєннями МІД РФ, заявив, що не бачить в Україні «нічого такого», щоби була підстава надати Києву американське озброєння. Навпаки, якщо США або Канада, або інша західна країна нададуть Києву летальне озброєння, тоді в Україні може виникнути «таке щось».
Московські циніки попередили, що рішення забезпечити Україну ефективними засобами самооборони від кремлівської агресії на РФ потрактують як однозначну спробу США «підлити масла у вогонь». Це така істерична реакція Москви, «якої нема на Донбасі», на заяву Курта Волкера, що Білій Дім взявся за серйозний розгляд питання надання Україні оборонного озброєння.
Скандальна «Amnesty International» обурилась на країни ЄС
Вчора, 26 вересня, завершився дворічний період, упродовж якого шукачі притулку на теренах ЄС мали право брати участь у програмі з переселення. Однак більшість країн ЄС провалили виконання цієї програми, відмовились від своїх зобов’язань і кинули напризволяще тисячі людей, які тепер перебувають в Італії та Греції у невизначеному стані. Цим людям пообіцяли, що Європа чекає на них, що європейці будуть їх годувати, зодягати і леліяти. Натомість у ЄС переселенців із Африки та Азії сприйняли не радісно, а Польща й Угорщина взагалі відмовились бачити їх у себе, – обурюється Івернія Макгован, директорка представництва «Amnesty International» в органах Євросоюзу.
Івернія Макгован закликає країни ЄС, вже після завершення переселенської програми, знайти інший офіційний спосіб розселити переселенців, надавши їм, наприклад, робочі візи. Адже багато з них опинились у пастці на островах Середземного моря, оскільки їх позбавили можливості переселитись на європейський континент. Навіщо громадянам ЄС ці мігранти, в «Amnesty International» не пояснили, як також не повідомили, чи радились із європейцями стосовно їхнього бажання утримувати переселенців коштом своїх податків.
На Москві кирдик банкірам
На РФ терміново взялись за підготовку законопроекту, яким заборонять руским банкірам виїжджати за кордон. Таке обмеження є вимушеним, воно вказує на реальний стан справ – Москва наближається до фінансового обвалу.
У верхньому владному ешелоні на РФ добре відомо, наскільки складною є проблема у банківському секторі. За допомогою до Центробанку вже звертаються й головні банки, приплив інвестицій завершується, валютне безгрошів’я гряде, роздутий фінансовий міхур скоро лусне, а резервні фонди через кілька місяців остаточно вичерпаються. Можливо й на початку 2018 року.
А який банкір поїде за кордон із порожньою кишенею? Жоден. Звідсіля і висновок: аби ще трішки відтягти остаточний колапс, банкірів необхідно прикувати до високодуховної батьківщини. Хто як не фінансові ділки на РФ найкраще відчувають насування кризи, хто як не вони першими накивають п’ятами із валізами валюти? Отож на Москві завбачливо взялись перекрити шляхи для масових і непатріотичних утеч.
КНДР ліквідують секторами
Роб Ґівенс, американський генерал, повідомив, що у разі військового зіткнення між США і КНДР щодня будуть гинути десятки тисяч північних корейців. Генерал наголосив: «Втрати Північної Кореї будуть жахливими. За оцінками Пентагону, КНДР втрачатиме понад 20 тисяч осіб щодня впродовж конфлікту».
Сьогодні день більшість американців переконані, що військова операція в КНДР буде схожою на вторгнення США в Ірак або Афганістан, або на військові дії у Лівії чи Сирії. Проте інтервенція у КНДР кардинально буде відрізнятись від вищезгаданих, а Пентагон здобуде перемогу над Пхеньяном за будь-яких обставин, – переконаний генерал Ґівенс.
Сара Сандерс, прес-секретарка Білого Дому, повідомила 26 вересня, що США не мають на меті повалити уряд Північної Кореї, а тим паче оголошувати війну. При умові, що північнокорейський диктатор буде поводитись адекватно.
Ярослав Левків
