Великдень повсюдно в Україні святкували піднесено і радісно. Водночас кожен регіон, чи навіть район мав свої, хай незначні, особливості у підготовці до його зустрічі та у самому святкуванні.
Працівники Музею народної архітектури та побуту у Львові імені Климентія Шептицького поділились своїми експедиційними записами з Покуття, зокрема з сіл Нижній Вербіж та Великий Ключів.
«Паски пекли у Великодню суботу. З білої пшеничної муки пекли багато пасок в «металічних» формах. На паски ставили хрестик з тіста. Зверху посипали маком, цукром. Паску в нашому селі «дуже вбирали» — прикрашали зверху, виліплюючи з тіста «пташки»(«чукурлі»), колоски, гілочки, «пальчики». (Ковбаснюк Параска 1930 р.н., Ласійчук Марія 1948 р.н. Олексюк Юстина 1920 р.н.)
«Паску несли святити в робленій (з доморобного полотна) хустці. Паску святити ніс газда. Все інше до свячення складали в кошик і до церкви кошик несла господиня. Паску пекли таку велику, що часом розбирали челюсті печі, щоб вийняти її (з печі). (Бойчук Параска 1930 р.н.)
«Дехто ніс паску святити до церкви в плетеному кошику. Кошик на Великдень вбирали барвінком. В кошик клали паску найгарнішу, а ще ковбасу, м’ясо печене, сало, хрін, сир, масло, яйця, часник. Свячений часник з Великодніх свят давали дітям їсти — беріг їх від вроків». (Олексюк Юстина 1920 р.н.)
«Пекли дві паски з пшеничної муки якнайліпшої. Зверху гарно їх прикрасили. Святити паску несли окремо в бесажці (подвійній торбі), переважно ніс господар. Окремо в кошику несли святити ковбасу, печене м’ясо, сало, яйця, галунки червоні, часник, хрін, сіль часник. Писанки розписували в піст за два-три тижні до Великодня. Ще робили «галунки» — на червоно фарбували яйця цибулинням». (Веклюк Анна, Андрусяк Катерина 1922 р.н.).
«Приходили з церкви з освяченими пасками, кошик ставили на стіл і сідали до сніданку. Починали сніданок зі свяченого яйця, потім споживали іншу їжу. Після сніданку на Великдень не можна було лягати спати, щоб вилягло збіжжя і не погнив «поліг» — сіножать. Освяченої паски залишали на провідну неділю, тоді розрізали її й давали «по кусочку» всім членам родини.
Після обіду знову всі йшли до церкви — молоді й старші. Коло церкви дівчата водили гаївки. Вони бралися за руки або трималися за хустинки. Дуже любили співати гаївку: «Ой зацвили фіялочки, зацвили, зацвили…»
«Біля церкви молодь бавилася. Старші люди стояли й дивилися З Великодніх забав найліпша — «перепілка». Але ще були інші — бавились «жучка», «подоляночки», «били дупака». Хлопці, дівчата, молоді жінки водять забави окремо. Діти також бавились окремо у свої дитячі ігри: дарували одне одному писанки, підкидали яйця, котили їх. Хлопці на дзвіниці дзвонили в дзвони». (Ласійчук Марія 1948 р.н., Андрусяк Катерина 1922 р.н.)
