Слухай онлайн
Економіка

Підприємці програють суди податківцям

У справі за позовом ТОВ ,,Вежа і К” до ДПІ у Личаківському районі м. Львова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень виграли податківці. Про це «Гал-info» повідомив відділ зв’язків із громадськістю ДПА у Львівській області.
ТОВ ,,Вежа і К” звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ДПІ у Личаківському районі м. Львова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 90 000 грн, яка, на думку підприємців, була не вмотивованою. Але Господарський суд Львівської області від 23 березня 2005 року в задоволенні позову ТОВ ,,Вежа і К” відмовив, посилаючись на відповідні статті Закону України ,,Про податок на додану вартість”. Крім того, без задоволення апеляційну скаргу ТОВ ,,Вежа і К” залишив і Львівській апеляційний господарський суд (постанова від 30 травня 2005 року)
Останньою інстанцією, куди звернувся ТОВ ,,Вежа і К”, став Вищий адміністративний суд України. У своїй касаційній скарзі ТОВ ,,Вежа і К” поставило питання про скасування рішень судів нижчої інстанції.  
Перевіркою дотримання вимог податкового законодавства ТОВ ,,Вежа і К” встановлено, що позивачем було не включено до об'єкту оподаткування податком на додану вартість товарообмінну операцію по передачі векселя в рахунок погашення зобов’язань за отриманий товар від ВАТ ,,В”, де вексель виступав як товар згідно з актом прийому-передачі векселів від 07.02.02 р.
Відповідно до 3.1.1 п. 3.1 ст. З Закону України ,,Про податок на додану вартість” об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості і послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.
Згідно з п. 1.6 Закону України ,,Про оподаткування прибутку підприємств” товари - це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.
Пунктом 1.19 цього Закону під бартером (товарний обмін) розуміється господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг), а п. 1.31 ст. 1 зазначеного Закону України встановлено, що продаж товарів – це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Отже, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову та правильно визнали, що вексель в попередньо здійсненій операції по придбанню його в НВП «Д» виступав в якості товару, оскільки підпадав під ознаки товару в розумінні ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а господарська операція між позивачем та ВАТ «В» з розрахунком у формі векселя є бартерною.
Відтак ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2006 року касаційну скаргу ТОВ ,,Вежа і К” залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 23 березня 2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30 травня 2005 року - без змін.
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ
Загрузка...