На 95-му році життя помер французький співак Шарль Азнавур. Про це повідомляє AFP з посиланням на представницю музиканта.
Довідка Wikipedia:
Народився 22 травня 1924 року в сім'ї вірменських емігрантів. Батьки майбутнього французького шансоньє емігрували на початку 1920-х років з Грузії. Проїхавши всю Європу, потрапили до Парижа, де затрималися в очікуванні візи в США. В цей час у них народився син, у результаті сім'я Азнавурянів осіла у Франції. Батько Шарля намагався займатися підприємництвом, тримав невеликий ресторан, але через нестачу коштів вимушений був закрити його в 1930 році. Сім'я жила важко. Вже в дев'ятирічному віці Шарль виступав в невеликих паризьких кафе. Акторські здібності він успадкував головним чином від матері, колишньої актриси. Під час Другої світової війни Шарлю вдалося продовжувати свої виступи в окупованому Парижі і тим самим годувати сім'ю (батько пішов добровольцем на фронт).
Перші пісні Шарль почав складати на початку 1940-х років. У 1941 році познайомився з композитором П'єром Рошем, в дуеті з яким виступав у кабаре.
Після війни Шарль познайомився зі знаменитою співачкою Едіт Піаф, подальші роки тісного спілкування з якою дуже багато що дали співаку початківцю.
1945 року він написав для Піаф пісню Compagnons de la Chanson («Друзі шансона»), що дала назву ансамблю «Компаньйон де ля шансон», в якому Піаф разом з Азнавуром і Рошем виступала в турне по Америці і Канаді.
1950 року П'єр Рош емігрував до Канади, Шарль почав виступати сам, узявши псевдонім Шарль Азнавур — так тепер звучало його сценічне ім'я, яке сьогодні відоме у всьому світі. 1954 року вперше добився успіху як співак, виконавши в США свою пісню «Моє життя».
1955 року вперше виступив на знаменитій сцені паризького концертного залу «Олімпія», але критика була одностайна: в Азнавура немає необхідних для співака ані вокальних, ані зовнішніх даних.
Успіх до співака прийшов 1956 року після вдалих концертів у Касабланці і Парижі.
1963 року Азнавур з величезним успіхом виступав у нью-йоркському Карнегі-холі. 1964 року вперше приїхав на гастролі в Радянський Союз.
1960 року після того, як вийшов на екрани фільм Франсуа Трюффо «Стріляйте в піаніста», де Азнавур зіграв роль піаніста кабаре, співака визнали і як талановитого кіноактора. Згодом він з успіхом знімався у таких видних кінорежисерів, як Клод Шаброль («Примари капелюшника», 1982), Фолькер Шлендорф («Американський щур», 1963, «Бляшаний барабан», 1979), Клод Лелуш («Едіт і Марсель», 1983).
У 1970-і роки Азнавур нарощував успіх: постійні виступи, зарубіжні гастролі. У 1973 році в Лондоні пісня Азнавура «Вона» була удостоєна золотого, а потім платинового диска — нагороди, що ніколи доти не вручалася французові.
1974 року записав диск «Цим вечором Азнавур: його минуле і сьогодення», до якого увійшли найкращі пісні Азнавура. У піснях «Ось ти і повертаєшся», «Дякую, мадам життя», повної любові і ніжності, Азнавур нагадав про невблаганний біг часу.
1978 року вийшов новий альбом Азнавура «Мені невідоме минуле», до якого увійшли як старі, так і нові пісні. У цих піснях Азнавуру щиро і темпераментно вдалося передати відчуття звичайної людини, що знаходили відгук в серці кожного.
У грудні 2008 року президент Вірменії Серж Саргсян надав Шарлю Азнавуру і його імпресаріо Левону Саяну громадянство Вірменії і підписав наказ про призначення відомого французького співака вірменського походження послом Вірменії в Швейцарії, постійним представником республіки у відділенні ООН в Женеві.
