16 січня 1989 року через 41 рік після смерті в СРСР реабілітували Василя Вишиваного. Лиш тоді історія неймовірного українолюба стає відомою в рідній Австрії, де його знали як архикнязя Вільгельма Габсбурга.
Юний архикнязь, який доводився цісарю Францу Йосифу триюрідним племінником, зацікавився українством у військовій академії у Вінер-Нойштадті, коли почав вивчати українську мову факультативом. Тоді ж інкогніто поїхав у 40-денні мандри Гуцульщиною, жив у селянських хатах, відвідував старовинні церкви.
Після академії зі званням лейтенанта австрійської армії очолив 13 полк уланів, котрий складається переважно із українців. З ініціативи Габсбурга з полку вилучили поляків та угорців, для його вояків – виключно українців - впровадили синьо-жовте ознакування на уніформі.
Саме у війську Вільгельм Габсбург почав вважати себе українцем і досконало опанував українську мову. Після того, як один із солдатів подарував йому вишиванку, архикнязя називають Василем Вишиваним.
Як член парламенту (в Австро-Угорщині вихідці імператорської сім’ї входили до сенату автоматично у 21 рік) клопотав про ідею федерації з тим, щоб надати українським землям ширшу автономію.
Завдяки зусиллям Вишиваного як дипломата під час укладання Брест-Литовського договору Австро-Угорщина стала однією із перших країн, котрі визнали Незалежність УНР.
У квітні 1918 Василь Вишиваний увійшов до командування Українськими Січовими Стрільцями.
Його бачили і очільником українського уряду і, можливо, навіть гетьманом, якби історія повернула інакше…
Вишиваний був закоханий в українську музикантку Іванку Шмериковську. Хоч створити разом сім’ю їм так і не вдалося.
З 20-их проживав в Австрії. Після Другої світової вів переговори з французьким урядом про постачання зброї УПА. За зв’язки з українськими націоналістами у 1947-ому був викрадений радянською розвідкою, підданий тортурам та допитам, засуджений до довічного ув’язнення у Лук’янівській тюрмі і врешті десь там і був похований… Місце досі невідоме.
Проект Локальна Історія.
