На своїй сторнці у Facebook Митрополит Димитрій Рудюк розмістив Різдвяне послання митрополита Львівського і Сокальського Димитрія боголюбивим пастирям, чесному чернецтву та всім вірним Львівсько-Сокальської єпархії Православної Церкви України.
Христос народжується – славімо Його!
Всечесні отці! Дорогі у Христі брати і сестри!
Знову настав цей день, знову свято, знову "Богові слава в вишніх і знову мир на землі, а в людей велика радість!". Причиною такої радости є Богонемовля Ісус Христос. Чому ж ми так радіємо в це свято? Ми радіємо народженню дитини, але не простої дитини, не звичайного людського немовляти, ми радіємо народженню Богонемовляти Ісуса. І хоч ми живемо в дорослому і серйозному світі, який формує у нас прагматичність та черствість до всього, все ж Різдво Господа Бога вселяє в нас духа доброти та милосердя, духа радости та духа любови.
Пришестя в цей світ Сина Божого, Його народження в убогих яслах, заставляє нас зовсім по-іншому подивитись на те, що нас повсякденно оточує в житті. Загальнолюдська байдужість та зневіра у всьому роблять нас занадто цинічними, заражають духом споживацтва, а свято Різдва Христового навпаки заставляє нас знайти і поклонитися Немовляті, принести Йому особливі дари, подібно до східних царів. І тоді щастя і радість полягають не в тому, щоб збирати і накопичувати, а щоб віддавати. І кому віддавати? Самому Христу Богові, народженому від Діви Марії. А що таке віддавати Богові? Це означає віддавати людині, віддавати ближньому, поділитися з тим, хто потребує.
Часто в такі святкові дні, коли буденність відходить на інший план, ми маємо час задуматись над сенсом нашого земного життя. У хвилини таких роздумів ми не відразу знаходимо для себе приклади, ми не бачимо найголовнішого, і тому для нас, людей двадцять першого століття, мають бути прикладом євангельські мудрі волхви. Вони знали різні науки, опанували мову зірок, пройшли довгий шлях зі Сходу, щоб цим шляхом людського шукання знайти вбогу печеру, куди зійшов Сам Бог. Вони шукали сильного царя, а знайшли немічне, беззахисне Немовля. Волхви прийшли і зупинились перед убогими яслами і тут перед ними вмить постала дилема: хочеш – прийми цей парадокс, вклонися Дитині, зрадій і святкуй, а хочеш – розвернися і повертайся до свого житейського мудрування з його безкрилою логікою, з його страхами і ризиками. І їх вибір свідчить, що людина не може задовольнитися лишень землею і всім тим, що є у цьому світі. В людині ніколи не помирає жага до вічности, до джерела буття та любови – Христа Спасителя.
На богословському рівні Різдво Христове – це свято, яке заставляє кожну мислячу людину, що шукає Бога і весь час наближається до Нього, відповісти на кілька запитань: Чому Бог підкорює Себе законам часу? Чому Всемогутній приміряє на Себе абсолютне безсилля? Чому Той, Хто всюди присутній, обмежує Себе яслами? Чому Безпристрасний, будучи Немовлям, по-справжньому плаче? Чому на просторій землі, яка вся належить Йому і тече молоком та медом [Вих. 3, 8]. Він не знаходить прихистку, не знаходить Собі помешкання? Відповідь на всі ці питання виявиться для нас простою: Бог з великої любови прийшов на землю для того, щоб людина вийшла на Небо. Він принижує Себе, щоб людина, як Його творіння, піднялася і оновилася.
Пам’ятаймо, що з року в рік ми не просто згадуємо Різдво Христове, але святкуємо його, а це означає, що хоча народження Богонемовляти Ісуса сталося одного разу в історії, воно звершується вічно. І тут, на землі, це видно з того, що кожного року в різдвяні дні ми наповнюємо храми, звертаємось до Немовляти особливою різдвяною молитвою, стаємо перед яслами, щоб вклонитися Йому. Якщо ми хочемо не лише раз у році, але завжди відчувати радість Різдва, то маємо навчитись тримати у серці тишу і спокій, відмовитись від покірності життєвій марноті. Лиш тоді ми почуємо ангельський небесний спів, по-справжньому вклонимось Божественному Немовляті і приймемо в серце ні з чим непорівняну радість. Нехай же у цей день «не засумнівається серце ваше» (Ін. 14, 1), як каже нам Сам Христос, бо у Його Божественному Різдві ми покладаємо початок для Пасхи, рівно ж як у Великодні ми бачимо плід Різдва Христового.
Тож сьогодні і я, ваш архипастир, сповіщаю вам велику радість і кажу всім, що "З нами Бог!". З кожним із нас у ці різдвяні дні Богонемовля Ісус. Він простягає до кожного з нас Свої маленькі ручки, обіймає кожного Своєю любов’ю: знедоленого і багатого, немічного і сильного, враженого хворобою і здорового, нещасного і щасливого. А найголовніше, бажаю всім нам, щоб Він, як Бог миру, подав нашій українській землі мир, втішив серця і витер сльози матерів, які втратили найдорожче – своїх дітей, щоб підтримав кожного нашого воїна-захисника і дарував йому сили захищати рідну землю.
Бажаю всім, до кого звертаюся через це архипастирське послання, миру Богонемовляти Ісуса. Нехай Його втаємничене Різдво просвітить кожного з нас, нехай Христос народиться у наших серцях, дасть сил у Новому 2020 Році достойно Йому служити та укріпляє в Своєму Божественному провидінні Православну Церкву України.
Христос народжується – славімо Його!
Димитрій - Митрополит Львівський і Сокальський
