19 січня у Центрі інтелектуального мистецтва Меркурій відкрили виставковий проєкт, присвячений українському художнику-сценографу Євгенові Лисику.
Розіп’ятий Христос на двадцятиметровому полотні від землі до неба. Це перше, що бачать відвідувачі виставкового проєкту “ЛИСИК” у Центрі інтелектуального мистецтва Меркурій у Львові. Представлена сценічна завіса авторства Євгена Лисика була частиною вистави “Ромео і Джульєтта” у Львівському національному академічному театрі опери та балету імені Соломії Крушельницької у 1988 році. Як розповіла донька художника-сценографа, співавторка проєкту Анна Лисик, цю завісу демонстрували лише кілька секунд, проте вона мала унікальний вплив на свідомість глядачів, адже люди тоді ще не звикли до тієї відвертості та релігійності.
Автор проєкту, співкуратор Микола Молчан розповів, що під час знайомства з роботами Євгена Лисика у нього одразу виникла ідея продемонструвати зблизька глядачеві сценічні завіси, які можна побачити в оперному залі на відстані 20 метрів. Анна Лисик відзначила, що вони не призначені для близького огляду, проте є цінними, аби дослідити майстерність їхнього виконання.
“Ми бачимо надзвичайну майстерність, виконану художниками, виконану і татом особисто, бо тато завжди стояв на тих полотнах. Він ніколи не здавав ескіз, і потім його вже тільки наглядав. Ні, він завжди стояв фізично на тих полотнах, у таких самих черевиках для малювання, таких капцях, які з тканини зроблені, з довгим пензлем, поруч з іншими художниками, які це виконували”, – розповіла Анна Лисик.
Саме завіси, за словами автора проєкту Миколи Молчана, є першою “родзинкою” виставкового проєкту. Для експонування їх надала Львівська національна опера, яка розпочала свій ювілейний 125-ий рік саме з відкриття цієї символічної виставки.
“А друга родзинка для мене – це нереалізований макет до сценографії балету “Спартак”, який для мене особисто відкрив Лисика зовсім інакшого, якого я не міг навіть собі уявити. Я його знав як віртуозного класного рисувальника, театрального художника, живописця, і раптом я побачив ще й надзвичайно філософську і надзвичайно сміливу річ, яку не змогли, побоялись, поставити в Києві. І це було зроблено на випередження від всіх подій, у яких ми живемо сьогодні”, – розповів Микола Молчан.
Після знайомства з першою завісою, яка одразу розкриває масштабність робіт Євгена Лисика, відвідувачі можуть продовжити свій шлях знайомства з його творчістю через кілька залів, у яких представлені інсталяції, макети до вистав, фотографії, ескізи костюмів і сценографій, які створив митець.
“Усі ці речі завжди пронизує одна така загальнолюдська тема – це боротьба добра зі злом. Вона має різні варіанти, різне втілення, але завжди ця тема проходить через всі етапи його роботи. Завжди проходить тема співпереживання до людства, не є таке відсторонення від будь-яких проблем: духовності, проблеми, як людина має в цьому світі втілитися, як зрештою людина має стати людиною у цьому світі”, - поділилась Анна Лисик.
Генеральний директор - художній керівник Львівської національної опери Василь Вовкун розповів, що роботи видатного митця продовжують жити у сучасних постановках. У неділю, поки у Центрі інтелектуального мистецтва Меркурій, тривало відкриття виставкового проєкту, у Львівській опері тривала вистава “Есмеральда”, сценографію до якої створив саме Євген Лисик. У 2026-2027 роках у театрі планують також створити постановку “Отелло”, у якій також використають інсталяції, костюми та завіси, створені українським митцем.
“Євгена Лисика вела Господня рука. Це була доля визначена, тому що в радянський час, коли відкривалася завіса, ми бачили чи цей хрест, чи Христа, який нас зустрічає тут, на виставці… Як це могло пройти повз радянську ідеологію? Бог оберігав Лисика. Ми не бачимо соцреалізму взагалі! І це працюючи в радянський час, коли у Львові, у Західній Україні, як до “інакомислячого” ставилися, їх просто вишукували! То Лисика, власне, вберегла Божа рука”, - розповів Василь Вовкун.
Зазначимо, що Євген Лисик працював у Львівському оперному театрі упродовж 1961-1991 років, а від 1967 року став головним художником театру. Роки його діяльності припали якраз на період радянської влади, тож чимало сценографічних робіт були створені саме до творів російських авторів. Їхнє представлення і у межах виставкового проєкту у Центрі інтелектуального мистецтва Меркурій прокоментував арт-директор Центру Богдан Мисюга.
“Дуже багато мені закинуть, чому тут є “Хованщина” – російська вистава, чому тут є “Війна і мир”. Так Лисика ніколи не цікавило лібрето [словесний текст твору, - ред.]. Лібрето – це тільки привід, а Лисик знайде свободу. Для нього простір театру – це територія свободи. Уявіть, людину у 1959 році відрахували за формалізм. Він попадає в оперу, де йому не зв'язують руки. І він один раз йде ва-банк – йому це пропускають. Другий раз він знову йде ва-банк. Це людина, яка все життя ризикувала… Коли ми заходимо на виставку “Лисика”, що ми бачимо? Подивіться, звідки почалося зло – місто на болотах, москва. Початок, перша завіса “Війни і мир” – це місто на болоті. Болото – джерело зла. Так, її зроблено в радянський час, але ти розумієш, звідки є джерело зла.
Анна на відкритті попереджала, що тут не ввійшли роботи виразно національного спрямування. Дуже добре! Ми маємо інший вимір. У абсолютно ворожому ідеологічному середовищі будучи зобов’язаним творити на музику російських композиторів, маючи лібрето, яке опиралося на Толстого “Війну і мир”, Лисик писав історію України. Це унікальна річ", – розповів Богдан Мисюга.
Зазначимо, що триватиме виставка до 9 березня у Центрі інтелектуального мистецтва Меркурій, за адресою: площа Міцкевича, 10. Під час виставки запланована супровідна програма подій, з якою можна буде ознайомитися в соціальних мережах ЦІММу (@cia.mercury)
