У січні-лютому 1942 німці почали другу хвилю арештів українських націоналістів, серед арештованих 9 лютого у Києві була членкиня ОУН Олена Теліга.
Олег Ольжич (член Проводу ОУН) фактично наказував їй покинути столицю, приготувавши для цього необхідні документи, проте Олена відмовилась залишити місто.
Теліга очолювала тоді Спілку українських письменників. 9 лютого у них була запланована зустріч. Хоч Олена знала про небезпеку, але вирушила на збори.
«Інші ж прийдуть, інших теж заарештують…І що вони зможуть сказати – що я говорила про патріотизм, про жертовність, а сама не прийшла? Я так не можу», - сказала Теліга.
Гестапівці прийшли арештувати всіх членів Спілки, присутніх на зборах. Втім, дозволили вийти тим, хто до неї не належить. Чоловік Олени – Михайло Теліга, який перебував на зборах, але письменником не був, відмовився вийти і пішов з дружиною на смерть.
Їх розстріляли наприкінці лютого у Бабиному Яру.
Цікаво, що до 16 років Олена Теліга (дівоче прізвище – Шовгенова) навіть не знала української мови. Батьки належали до зросійщеного українського середовища. Відтак українську ідентичність Олена вибрала сама вже у свідомому віці.
До ОУН вступила у 1939-му, перебуваючи в еміграції. Працювала в Культурній реферантурі, готувала ідеологічні матеріали, які відправляла в Україну. У 1941-му повернулась у Київ, де редагувала газету «Українське слово», яка зіграла велику роль у піднесенні національного рівня свідомості серед українців. Матеріали видання пропагували антинімецькі, антимосковські і незалежницькі настрої.
Теліга авторка публіцистичних статей та 38 віршів.
Джерело: Локальна Історія.
