Станичний Самбірської станиці Братства ОУН-УПА Микола Якимович Петрущак помер у віці 93 років. Він був почесним громадянином Самбора та ветераном українського національно-визвольного руху.
Як повідомляє Локальна історія, Микола Петрущак народився 6 січня 1930 року у селі Сторона Львівського воєводства (тепер Дрогобицького району Львівської області). В сім'ї Якима та Тетяни (Клисяк) Петрущаків. Чоловік пригадував що його національна свідомість почала формуватися ще в дитячому садочку, де вихователі організовували для дітей заходи до річниць народження видатних українців, зокрема Тараса Шевченка, Маркіяна Шашкевича тощо.
У сім'ї було 4 дітей, старший брат Василь очолював місцевий осередок ОУН. Брат матері Осип Киселяк теж належав до Руху опору і був заарештований в часи "перших совітів". Під час наступу німецького війська йому з кількома іншими в'язнями вдалося втекти з Самбірської в'язниці через каналізаційні шляхи до річки Млинівки і таким чином уникнути розстрілу.
1936–1939 роках Микола навчався у місцевій початковій школі. У 1939 році після приходу "перших совітів" чоловік пригадував: "Вони прийшли худі, зарослі, ті шинелі довгі і такі цундри, шнурки висять на тих шинелях. І вже за кілька днів оголосили що буде віче. І вже зголосилися до них місцеві комуністи. То були переважно курокради і такі злодійчуки. Та вони підтримували, бо "йдуть наші"".
З 1939 року Микола Петрущак продовжив навчання вже у радянській школі, у 1942–1943 роках – у Дрогобицькій гімназії. У грудні 1944 року під час облави у селі його затримали радянські спецслужби та звинуватили у допомозі українському підпіллю. Невдовзі через брак доказів вини юнака звільнили.
З 1946 року Микола здобував освіту в Бориславському педучилищі, проте був змушений покинути навчання через переслідування органами НКВС. У 1947 р. очолив молодіжну боївку під псевдо “Малий”. Того ж року заарештований і засуджений до 10 років ув’язнення за участь в українському національно-визвольному русі. З 1947 року, до досягнення повноліття у 1948 році, перебував у Дрогобицькій колонії для неповнолітніх. Під час етапування до місця заслання 1948 року йому вдалося втекти та повернутися додому.
"На станції Лозова за Полтавою я ногою копнув і грати відпали. Я відштовхнувся і полетів на насип, він був дуже високий. То був здається єдиний випадок у Совєтському Союзі, що зі столипінського вагона утік", - Микола Петрущак про втечу
Після втечі повстанець продовжив підпільну боротьбу. У травні 1949 року потрапив у засідку, організовану радянськими спецслужбами. Під час затримання отримав поранення. Після упізнання, допитів та перебування під конвоєм у селі Підбуж, перебував під слідством у тюрмах міст Борислав, Дрогобич, а також у пересильній тюрмі № 25 у Львові. 1949 року Миколу Петрущака засудили ще до 10 років ув’язнення. Відбував покарання у виправно-трудових таборах Інти та Абезі. "Абезь, то лагер на загибель людей. Там не виходив майже ніхто. Священників там було багато українських. Там спасав "дерев'яний бушлат" (труна). А до п'ядесятого року навіть хоронили так, голих. В яму кидали і все", пригадував Микола Петрущак про важкі умови життя в таборі.
Звільнили Миколу Петрущака під час амністії 1954 році. У 1954–1956 роках проживав в Омській області. 1956 року повернувся в Україну. Заочно здобув диплом фельдшера у Львівській фельдшерсько-акушерській школі. Працював фельдшером у селах Воля-Баранецька, Береги, Дубляни, пізніше – в Самбірській районній лікарні. Після здобуття Україною незалежності став станичним Самбірської станиці Братства ОУН-УПА. Мешкав у Самборі. Помер 4 квітня 2023 року.
Похорон героя відбудеться сьогодні, 4 квітня, о 16:30 год. за адресою: м. Самбір, вул.Рівна 6.
