11 лютого – Всесвітній день хворого. Відзначення Всесвітнього дня хворого було запроваджено з ініціативи Папської Ради у справах душпастирства медичних працівників та затверджено 13 травня 1992 року Апостольським Листом Святішого Отця Івана Павла ІІ.
Вперше Всесвітній день хворого було відзначено 11 лютого 1993 року. Саме 11 лютого, в день Діви Марії з Люрду, є початком діяльності душпастирства медицини (11 лютого 1984 року було опубліковано Апостольський лист Salvifici Doloris, а 11 лютого 1985 року засновано Папську раду в справах душпастирства медичних працівників). Про це повідомляє прес-служба головного управління охорони здоров’я ЛОДА.
Щороку Всесвітній день хворого проходить в іншій країні та має свою визначену тему. Цьогорічний, 14-ий, Всесвітній день хворого відбудеться 11 лютого 2006 року в м. Аделаїда (Австралія). Він буде присвячений проблемам, пов’язаним із психічними розладами, які вже вразили п’яту частину людства. Така ситуація викликає особливе занепокоєння в сфері охорони здоров’я.
Масштабність проблем психічних порушень і розладів інколи недооцінюється. У Європейському регіоні частка населення з серйозними психічними розладами коливається від 1% до 6%. Обгрунтовану тривогу викликає частота появи менш серйозних психічних розладів, які часто не реєструються. У глобальному вимірі порушення психічного здоров’я роблять більший внесок у тягар хвороб, ніж онкологічні захворювання. Світова статистика свідчить, що в державах з розвинутою ринковою економікою психічні хвороби складають більше 15% загальної захворюваності, а чотири з 10-ти найвагоміших причин непрацездатності це - власне психічні захворювання. У сукупності ці цифри щорічно виливаються у мільйони днів, принесених у жертву депресії; мільйони доларів, загублених через наркоманію, та мільйони життів, що обірвалися внаслідок самогубства. В деяких європейських країнах смертність від самогубств випереджає відповідний показник від дорожньо-транспортних пригод.
До факторів ризику розвитку психічних захворювань належать стресогенний спосіб життя, безпорадність, безробіття та бідність; міграція та політичні конфлікти; ріст токсикоманій в різних їх проявах; послаблення сімейних та соціальних зв’язків.
