Сьогодні, 5 липня, виповнюється п’ять років з дня визволення від російських бойовиків українських міст Слов’янськ і Краматорськ. Їх звільнення цих – один з найважливіших стратегічних моментів за всю антитерористичну операцію на території Донецької області.
Як повідомив Буський медіа-портал, з цієї нагоди в методичному залі Буського РНД відбулася година пам’яті «Пам’ятай, Україно, героїв своїх». Вона була присвячена всім тим, хто пішов боронити рідну землю та зберегти єдність країни, тим, хто робив героїчні вчинки, просто добре виконуючи свою роботу, залишаючись вірним присязі. Підготували та провели захід працівники Буської районної бібліотеки.
В районному заході взяли участь перший заступник голови Буської РДА Олег Ільків, заступник голови Буської районної ради Роман Фурда та начальник відділу культури та туризму Буської РДА Людмила Ціхоцька.
Усе зупинилось вмить…12 квітня 2014 року російські диверсанти захопили місто Слов`янськ, вони грабували, катували; могли, йдучи вулицею, «пожартувати» автоматною чергою, малюючи на паркані смайлик. Зробила це група у військових камуфляжах з майже 50 бойовиків банди Ігоря Стрєлкова (Гіркіна), озброєних автоматичною зброєю. Після анексії Криму це була перша поява озброєних «зелених» чоловічків уже на материковій частині України. Саме рейд Гіркіна в Слов`янськ та промисловий Краматорськ стали початком великої кривавої бійні, яка триває й досі і за яку цілком і повністю відповідальність несе країна-агресор – Російська Федерація.
Російські керівники підрозділів вторгнення розраховували на повторення «кримського сценарію». Для відновлення контролю над північною частиною Донецької області та містом Слов’янськом, зокрема, 13 квітня українська влада розпочала Антитерористичну операцію. Майже 3 місяці точилися жорстокі бої за місто, і за цей час там було багато зруйновано. За підрахунками фахівців, збитки від руйнування житлових будинків у Слов’янську становлять 1,5 млрд грн. Пошкоджено 34 будинки та споруди, в тому числі — 4 школи.
11 травня 2014 Антитерористична операція в районі міст Красний Лиман, Слов’янськ та Краматорськ перейшла у фінальну стадію. Українські сили змогли встановити контроль над горою Карачун, що має стратегічну важливість через її панівну висоту над містом Слов’янськ та розташовану на ній телевежу.
Величезна кількість бойовиків зуміла втекти вночі, а деякі намагались прориватися через блокпости воїнів АТО, але були знешкоджені. Тоді, в Краматорську і Слов’янську, окупанти залишили величезну кількість доказів, які вказували на пряме відношення Росії до того, що відбувалося на території Донецької області. Особливо з усього виділялася зброя, зроблена в Росії, і документи з цієї країни. 5 липня, о першій годині дня розвідники другого батальйону Нацгвардії України підняли український прапор над міською радою Слов’янська. І в цей же день у Краматорськ увійшли бійці АТО, спочатку це були розвідники і сапери, а за ними пішли й інші сили АТО.
Звільнення Слов’янська та Краматорська – це не тільки важлива стратегічне подія в Антитерористичній операції, але і чергова перемога воїнів АТО над сепаратистами. Вже в липні того ж року було звільнено Костянтинівку, Бахмут та Дружківку. Місцеве населення дуже тепло вітало українських визволителів. З цього часу у містах почало налагоджуватися мирне життя, відновили роботу головні комунальні служби.
Під час оборони Словянська та Краматорська українським військом було знищено 470 терористів. На жаль, загинуло чимало мирних жителів, втрати понесла і українська сторона – загинуло 70 наших військових. Протягом трьох місяців у полоні сепаратистів побувало 40 українських та іноземних журналістів. Серед них — журналіст польського фонду «Відкритий діалог» Сергій Лефтер, журналістка «Комсомольської правди в Україні» Євгенія Супричева, громадський журналіст Артем Дейнега, журналіст з Коломиї Євген Гапич. Боронили Слов`янськ та Краматорськ і наші земляки. Ми щасливі, що вони повернулися живими в рідні домівки. Це – Роман Лехів та Ігор Мандрика з Топорова, Андрій Третяк з Гутиська-Турянського, Руслан Шеремета з Новосілок, Андрій Дзюба з Кізлова, Максим Мансуров з Яблунівки, Володимир Політило з Волиці.
«Я ніколи не загадував бажань, але цей пекельний «атовський» рік зробив мене іншим, зовсім іншим. І найбільше, чого я зараз хочу, – це, щоб припинилася ця проклята війна, щоб повернулися сини до матерів, батьки до своїх дітей… І щоб мій син ніколи не бачив війни, а я щоб міг завжди захистити свою родину», – згадує у спогадах учасник АТО, житель села Острівчик – Пильний Андрій Витрва. Щороку 5 липня на річницю звільнення у Словянську і Краматорську місцеві мешканці влаштовують святкову ходу у вишиванках та з синьо-жовтими стягами, марші патротів, а також організовують святкові заходи – концерти, виставки, майстер – класи, конкурси малюнків. У них беруть участь не тільки жителі Словянська, але й гості з інших міст, військовослужбовці добровольчих батальйонів. Ми всі втомилися від війни – ті, що стоять на передовій, ті, що тримають тил, ті, хто з нетерпінням очікує повернення рідних живими додому. І найбільше наше прагнення – це закінчення війни і відродження України, побудова міцної соборної української держави.
Леся Вовк, Галина Гораль,
працівники районної бібліотеки
