28 травня у Чернігові в Центральній бібліотеці імені М.М. Коцюбинського провели нагородження переможців ювілейного етапу літературного конкурсу «Книга року – 2018», якому вже 20 років. Про це інформує прес-служба УІНП.
Організатори конкурсу: Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Чернігівської обласної державної адміністрації, Управління культури та туризму Чернігівської міської ради, Чернігівська міська комунальна централізована бібліотечна система, Чернігівське обласне відділення національної спілки письменників України.
Метою конкурсу є підтримка вітчизняних письменників, науковців і видавців. Конкурс сприяє виявленню кращих творів друку, пов’язаних з Чернігівщиною. Відзначаються книги, які користуються популярністю у читачів, зокрема в чернігівських бібліотеках.
Цього року в номінації «Наукова література» нагороджені дипломом за I місце співробітники Українського інституту національної пам’яті Сергій Горобець і Сергій Бутко за книгу «Усвідомлення Голодомору 1932-1933 рр.: Чернігівщина».
Наталія Коцюбинська, заступник директора Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника Михайла Коцюбинського, яка від імені організаторів і журі вручила дипломи лауреатам, серед іншого зауважила: «Я прочитала цю книгу і вважаю, що вона актуальна і потрібна нам всім».
Про що ж ця книга? Голодомор-геноцид – безпрецедентний злочин у світовій історії, масштабний і багатоаспектний. Який усіляко приховувався і маскувався владою, а документи про нього безжально знищувалися. Три неповних десятиліття досліджень – занадто малий термін для розкриття всіх механізмів і наслідків злочину. До всього, покоління, яке пережило Голодомор, довгі десятиліття змушене було мовчати про цей комуністичний злочин, а їхні діти й онуки не отримали відповідну інформацію у родинному колі, що призвело до розриву пам’яті поколінь. Як наслідок, сьогодні постгеноцидне суспільство не завжди готове сприймати правду про трагедію 1932-1933 рр. у повному обсязі. Автори на прикладі Чернігівщини розглядають різні аспекти незадовільної суспільної пам’яті про один з найбільших злочинів в історії людства.
Історики привернули увагу суспільства до такого красномовного явища, яке читачі вже почали обговорювати. Ось уривок з книги без коментарів:
«Ще одним проявом незадовільного суспільного усвідомлення цієї катастрофічної події в історії України в регіоні можна назвати відсутність пам’ятного знаку або пам’ятника жертвам Голодомору-геноциду 1932-1933 рр. на Чернігівщині в обласному центрі. Не будемо говорити, що це відрізняє Чернігів від інших обласних центрів, де такі пам’ятні знаки вже давно побудовані. Привернемо увагу до іншого. Все пізнається у порівнянні. У 1991 р., тобто менше ніж через 3 роки після завершення війни СРСР в Афганістані, з ініціативи її ветеранів та за підтримки місцевої влади у центрі Чернігова відкрито пам’ятний знак «Чернігівцям – воїнам-інтернаціоналістам», який увічнює пам’ять про загиблих воїнів – жертв цієї зовнішньополітичної комуністичної авантюри. Через горнило тієї війни пройшло близько 2 тисяч мешканців Чернігова, 17 з них загинули, 1 зник безвісти, 100 стали інвалідами, ще 100 людей померли від хвороб після завершення війни. Встановлення меморіального знаку – добре реалізована ініціатива і чудовий для того часу зразок вшанування пам’яті загиблих.
У виданому в 2008 р. томі «Національна книга пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Чернігівська область» у розділі «Мартиролог» на сторінках 647-711 оприлюднені прізвища 3529 мешканців Чернігова, які загинули від голоду. Попри всі рішення, вказівки та обіцянки, ДО ЦЬОГО ЧАСУ місцева керівна, політико-економічна еліта та громада міста не спромоглися вшанувати пам’ять цих жертв комуністичного режиму меморіальним знаком. Для них це виявилося НЕ актуальним, а слова про пам’ять – формальний ритуал… Тоді як вчителі та викладачі жаліються, що дітям нема куди покласти квіти і вклонитися. Не говорячи вже про те, що такі меморіальні знаки в столиці Чернігівщини символізують шану й пам’ять жертвам усього регіону. Тож пам’ятник жертвам Голодомору-геноциду – нагальна проблема сьогодення».
