Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького», спільно з Львівським музеєм історії релігії та з Братством, у п'ятницю, 11 травня, презентує виставку «Слідами блаженного отця Омеляна». Про це йдеться у повідомленні на сайті Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького».
В експозиції будуть представлені особисті літургійні речі о. Омеляна Ковча: фелон, єпитрахиль, нарукавники, пояс. До уваги відвідувачів – скарбничка із церкви Святого Івана Хрестителя села Коросне Львівської області, де правив отець Омелян.
Автор портрета Омеляна Ковча, макета його пам’ятника, а також картини «Перемишлянський край посеред літа» – художник Микола Костів. Серед експонатів – багато світлин, які ознайомлюють із діяльністю громадської організації «Братство імені блаженного священномученика Омеляна Ковча»: відвідини місць, де служив отець Омелян, різні тематичні вечори, зустрічі, виставки, відкриття меморіальних дошок. Цікавими є сімейні фотографії отця, документи, пов’язані з його життям і діяльністю.
Постать отця Омеляна Ковча є промовистою для всіх нас насамперед тому, що він унаочнив приклад доброго Пастиря. Це Людина, яка до кінця свого земного життя не зрадила моральних принципів, глибоко гуманних, християнських. Він був великим патріотом своєї Батьківщини, умів співчувати людям, завжди допомагав їм, закликав любити усіх незалежно від їхнього походження і конфесійної належності.
Арештований нацистами за підтримку українського підпілля, допомогу євреям та публічне засудження нацистських злочинів, перебуваючи в сумнозвісній тюрмі на Лонцького у Львові, а згодом у страшній фабриці смерті – концтаборі «Майданек» біля Любліна (Польща), Омелян Ковч продовжував таємну тюремну практику душпастирської діяльності. Родина та знайомі робили все можливе, щоб звільнити його із в’язниці. До цієї справи долучився навіть митрополит Андрей Шептицький. «Я розумію, що стараєтеся про моє визволення. Але я прошу вас не робити нічого в цій справі. Учора вони вбили тут 50 чоловік. Якщо я не буду тут, хто допоможе їм перейти ці страждання?.. Я дякую Богові за Його доброту до мене. Окрім неба, це єдине місце, де я хотів би перебувати. Тут ми всі рівні – поляки, євреї, українці, росіяни, латиші, естонці», – в одному з листів до рідних писав отець Омелян. І він залишився у в’язниці, де відправляв Літургії, сповідав, причащав, хрестив, ніс зневіреним віру, надію, любов. Омелян Ковч помер за колючим дротом 25 березня 1944 року. Його тіло спалили в одному з крематоріїв табору.
