Слухай онлайн
Cуспільство

У Львові закрили чергову книгарню. На черзі Музей меблів?

Виселення музеїв, галерей, видавництв, книжкових крамниць та інших культурних закладів з історичного центру українських міст кудись на периферію або взагалі у небуття стало “доброю” традицією влади. Серед найпомітніших жертв такого менеджменту -- Музей історії Києва, книгарня “Мистецтво”, кінотеатр ім. О. Довженка... Рейдерських атак періодично зазнають приватні галереї на Андріївському узвозі, видавництва “Дніпро” та "А- БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА". Про це пише журнал "Антиквар".

Отож, журнал пише: "Нещодавно до цього сумного списку потрапила львівська книгарня інтелектуальної книги “Максима” (яка більше як 10 років функціонувала в приміщенні Музею меблів та порцеляни (відкриті фонди Музею етнографії та художнього промислу на площі Ринок, 10), а також у цьому ж списку опинився і сам Музей меблів.

Колишня книгарня "Максима"

Як повідомив “Антиквару” власник колишньої книгарні Станіслав Плотніков, підвальні приміщення та перший поверх Музею меблів передані в користування ТзОВ “Науково-технічна книга”, яке ще кілька років тому підписало угоду про оренду іншої частини будинку на площі Ринок, 10. За даними Гал-Інфо, це підприємство належить бізнесменові Юрію Назаруку, співвласнику холдингу емоцій «!Фест». А це добре відома багатьом українцям мережа ресторанів у центральній частині Львова («Криївка», «Мазох Кафе», «Гасова Лямпа», «Дім Легенд» та інші).

Відтак, замість книгарні на площі Ринок з'явилися ще одне кафе -- “Львівська копальня кави” -- та крамничка сувенірів (у вестибюлі Музею меблів, саме там, де знаходилася книгарня “Максима”). Стривожені публікаціями у ЗМІ, власники ТзОВ “Науково-технічна книга”, очевидно, вирішили додати до меню “Копальні кави” і книжки, хоча повноцінною книгарнею це назвати важко. Ремонтні роботи нові орендарі провели швидко, зовсім не рахуючися з загальноприйнятими процедурами реставрації архітектурних пам'яток, до яких належить будівля на площі Ринок, 10.

Замість книжок - сувеніри

Історики мистецтва, краєзнавці і всі, хто любить це старовинне українське місто знають її як Палац Любомирських, споруджений у XVIII ст. за проектами архітекторів Б. Меретина і Я. Де Вітта.

Львівські і центральні ЗМІ вже писали про те, що відновлювальні роботи в підвалах та у дворі Палацу Любомирських велися без археологічного нагляду. Як розповів “Антиквару” Андрій Салюк, голова Львівської обласної організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, “договір на археологічний нагляд був укладений лише тоді, коли з усіх приміщень було вивезено навіть важко сказати скільки грунту”. “Кваліфікована реставрація, дає можливість краще дослідити саму пам'ятку, етапи її розбудови, становлення, виявити окремі цікаві елементи. У Палаці Любомирських цього зроблено не було”, -- додав він.

Обстеження пам'ятки комісією української секції ІКОМОСу також показало, що фірма-виконавець робіт мала проектну документацію лише на роботи з реставрації фасадів, та й ті були проведені з порушеннями. Зокрема, як пояснив пан Салюк, проектом не були передбачені нові дверні і комунікаційні отвори. Також при виконанні робіт будівельники активно використовували звичайний бетон, який негативно впливає на вапняк, а підвальний поверх палацу на 90% збудований з вапняку.

Експерти і працівники Музею меблів висловлюють побоювання, що непродумане і неконтрольоване вивезення грунту з підвалів може призвести до руйнування конструктивних елементів будівлі. Зокрема, вони вказують на появу тріщин на тинькуванні колон у вестибюлі Музею.

Тріщини на колонах. Палац Любомирських.

Втім, чи залишиться Музей меблів та порцеляни у Палаці Любомирських, невідомо. Річ у тім, що Музей вже близько місяця закритий для відвідувачів, меблі з експозиції перевезли до будівлі Музею етнографії та художнього промислу на проспекті Свободи. Ганна Врочинська, вчений секретар Інституту народознавства НАНУ (Музей етнографії є підрозділом цього інституту) пояснила, що переміщення колекції меблів викликане бажанням розмістити експонати у більш відповідному архітектурному середовищі. Натомість, за її словами, у приміщенні на площі Ринок, 10 облаштують експозицію українського народного декоративного мистецтва. Зазначимо, що меблі і порцеляна у Палаці Любомирських експонувалися з 1975 року.

Коли йдеться про витіснення закладів культури з центру Києва, Львова чи іншого великого міста, чиновники зазвичай апелюють до економічних аргументів. Мовляв, модний ресторан чи бутік зможуть покривати високу орендну плату, поповнювати міський бюджет, тоді як музей чи виставковий зал часто не здатні вчасно платити навіть за комунальні послуги. Але у випадку з Палацом Любомирських це не так. Як повідомляло ГалІнфо з посиланням на депутата Львівської міськради Ірину Шалаковську, середня орендна плата на центральній площі міста становить від 25 тис. грн. за 100 кв. м., а «Науково-технічна книга» платить за приміщення у Палаці Любомирських 20 тис. за 651 кв м. Причому договір оренди укладено на 10 років. Витрати ж на реставрацію фасадів покривають з міського бюджету.

А як же реагує на ці порушення влада?

Лілія Онищенко, начальник управління охорони історичного середовища ЛМР, у розмові з кореспондентом “Антиквара” пояснила, що підвали Палацу Любомирських в радянський час були засипані будівельним сміттям і відходами від котельні з метою укріплення будинку. За її словами, орендар, тобто ПП “Наукова-технічна книга”, вивіз сміття зі своєї частини підвалів, забрукував там підлогу, а також почав роботи з мощення у дворі будівлі. “Звичайно, їм можна закинути те, що вони вчасно не закликали археологів. Коли ж археологи прийшли, було вже надто пізно”, -- резюмувала Л. Онищенко. З порушеннями, на які вказала комісія ІКОМОСу (відсутність документації на ведення робіт у підвалах, пробиття непередбачених проектом отворів) вона категорично не погодилася.

Віктор Хмельницький, для "Антиквара", antikvar.ua.
.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ
Загрузка...