Християни східного обряду 7 липня святкують різдво предтечі і хрестителя господня Івана або, як кажуть у народі, - Івана Купала.
Мабуть, жодне християнське свято не переплелося так міцно з дохристиянськими віруваннями наших пращурів, як це. Воно давно стало схожим на монету, на аверсі якої суворий лик Предтечі, а на реверсі – дайбозькі нічні містерії.
Упродовж віків церква намагалася всіляко боротися і викорінювати язичницькі звичаї, але це було не такою вже й легкою справою. До наших днів дійшли його головні атрибути, які, щоправда, із плином часу втратили свій прадавній сенс і набули радше казково-романтичного наповнення – це і стрибки через багаття, яке є символом сонця, і плетіння та пускання за водою віночків зі свічками, й оповіді про чар-квітку папороті.
Щодо церкви, то вона згадує сьогодні того, хто тисячі людей підготував до зустрічі з богом і до сприйняття слова Нового заповіту; того, хто передував Ісусу Христу. Життя Івана Предтечі - просте, коротке й трагічне водночас. Його батьки довго не мали дітей, що серед іудеїв було ганебним знаком. Вони були вже у досить поважному віці, коли у них народився син. Хлопчик недовго тішив старих батьків – рано залишив рідну домівку й оселився в пустелі. Їв «акридів та дикий мед», ходив у грубому одязі з верблюжої шерсті. Приблизно у тридцять років розпочав проповідь, яка тривала років зо п’ять. Її можна характеризувати одним єдиним словом: «Покайтеся» (єврейською «покайтеся» означає «поверніться»). Над тими, хто сприймав цей заклик, Іван здійснював у річці Йордан обряд хрещення.
Хрестив він там і Ісуса. Пророк дратував своїми проповідями фарисеїв та можновладців. Особливо ж його ненавиділа Іродіада, дружина Ірода Антипи, правителя Галілеї. Іван Предтеча безстрашно викривав розпусту й бездумні розкоші правителя та його оточення. Зрештою можновладець кинув Іоанна Хрестителя до в’язниці, а невдовзі, на догоду Іродіаді, наказав стяти пророкові голову. Цей день - 11 вересня, вшановується церквою як день усікновіння глави Івана Предтечі.
У православній традиції Іван Хреститель відіграє помітнішу роль, аніж у католицькій. Він є (поряд із Дівою Марією) одним із найнаближеніших до Христа. Якщо католицька традиція сприймає Івана Хрестителя передусім як пророка, правдивого свідка пришестя Христа і безстрашного викривальника зверхників, то православна, не заперечуючи цього, підкреслює в ньому риси ідеального аскета, пустельника і постувальника, ідеального ченця, який є представником «ангельского чину». Саме тому на багатьох стародавніх православних іконах Івана Предтечу зображено з широкими ангельськими крилами. Цей іконографічний тип так і називався – «Іван Хреститель – ангел пустелі».
7 липня здавна вважався в Україні найкращою порою заготівлі лікарських рослин. «Святоянське зілля» - так називали купальські трави – не годилося брати голіруч, «бо силу втратить». Збирати зело треба було до сходу сонця або при росі і так, щоб ніхто того не бачив. До кожної трави було своє окреме замовляння. Унікальним і багатющим культурним пластом, тісно переплетеним з прадавніми українськими обрядами, є купальські пісні.
