В Україні існує реальна загроза втрати дієздатності державних структур і послаблення державного суверенітету над територією. Головний чинник — правовий нігілізм з боку не тільки громадян, але й представників влади і цілих державних установ.
Йдеться в статті Елли Лібанової для DT.UA.
На її думку, при цьому легітимність влади неможлива без суворого дотримання законодавства всіма без винятку, застосування однакових покарань до всіх без винятку.
"Критичним моментом у подоланні корупції має стати докорінна зміна судової системи, забезпечення прийняття судових рішень виключно на засадах правосудності. Саме для цього необхідно повністю задіяти можливості зовнішнього впливу на судову систему. Водночас слід зазначити, що влада має забезпечувати виконання законів навіть із застосуванням сили", - йдеться в статті.
Як пише Лібанова, катастрофа Донбасу вже спричинила величезні економічні втрати для України і щодня вимагає гігантських обсягів фінансування на утримання і переозброєння армії, соціальну допомогу, відновлення інфраструктури постраждалих територій, допомогу вимушеним переселенцям по всій країні.
"У поєднанні з глибокою економічною кризою це неминуче викличе масштабну бідність населення, значення якої багатократно посилюється через нерівність та навіть поляризацію за доходами, за можливостями захисту своїх прав; масове використання влади для особистого збагачення і формування відповідних кланів із підконтрольними силовими структурами. Своєю чергою, поєднання бідності, нерівності і корупції неминуче створює живильне середовище для сприйняття як ліво-, так і праворадикальної риторики. Відповідно, руйнуються традиційні світоглядні орієнтації, натомість формується база для появи та розвитку асоціальних ідеологій і практик", - йдеться в статті.
На її думку, вкрай необхідна протидія за такими напрямками:
— боротьба з корупцією, результатом якої стане не тільки зменшення масштабів різноманітних хабарів, а й демонстративно-показове покарання винних із вищих щаблів державної влади;
— зниження масштабів економічно необґрунтованої нерівності, принаймні в державному секторі;
— цілеспрямована підтримка родин, які з незалежних від них причин опинилися за межею бідності, та непрацездатних осіб;
— створення робочих місць із прийнятними умовами та оплатою праці;
— прозорість бюджетних надходжень і витрат, включно з державними закупівлями та податковою системою;
— зміна політики оплати праці.
