У мережі з’явилася віртуальна виставка “Депортації. Візуальна пам’ять”
Це перша спроба упорядкувати та критично проаналізувати фотографічний спадок людей, яких радянська влада депортувала з Західної України до Сибіру, Далекого Сходу та Середньої Азії упродовж 1944-1953 років. Більшість з депортованих були членами вояків УПА та учасників підпілля ОУН: батьки, дружини, діти.
Виставку створила громадська організація “Після тиші” за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля, Бюро Київ — Україна.
До виставки увійшли 58 фотографій з 19 приватних архівів людей, які пережили масові депортації, або їхніх нащадків. Примусова праця на лісоповалах та вугільних шахтах, життя у бараках, дитинство в тайзі, намагання зберегти свою культуру – світлини демонструють різні аспекти режимного повсякдення тих. кого примусово позбавили рідного дому.
Команда ГО “Після тиші” упродовж року оцифрувала тисячі фотографій та записала сімейні історії у трьох регіонах: на Львівщині, Івано-Франківщині й Рівненщині. Для їхнього опрацювання залучила експертів та експерток у сферах історії та культурної антропології.
Виставка “Депортації. Візуальна пам’ять” – це початок подальших досліджень візуальної спадщини радянського періоду та досвіду примусових міграцій у минулому та сучасному.
