Часом у знаних і впізнаваних галицьких містечках відкриваєш для себе щось нове і незвідане. Я не раз бував у Поморянах, де найбільше уваги завше приділяв розкішному замку, якому досі загрожує цілковита руйнація. Але важко було оминути й елеґантний костел Пресвятої Трійці неподалік замку. Та й чого його оминати - костел знаходиться поруч твердині за невисокою загорожею і заворожує стриманими лініями фасаду, потужними мурами і сиґнатуркою на даху.
Зовсім недавно мені нарешті пощастило потрапити в костел. Закінчилась недільна відправа, двері храму були відчинені і я потрапив у святая святих. Не раз бував у римо-католицьких храмах Галичини, але цей мене подивував непозірністю і щирістю. Костел будувався дуже довго: з 1738-го року зводився мурований храм, у 1758-му помер жертводавець і святиня простояла півстоліття без даху. Лише на початку ХІХ століття костел накрили бляхою і завершили усі роботи в інтер’єрі. Але у 1854-му храм дуже постраждав від пожежі. Проте його було відновлено.
Поморяни: історія порятунку, яка ще пишеться
За совєтчини храм закрили і лиш за незалежної України в костелі відновили богослужіння. Костел дуже домашній, затишний, душевний. На стінах цікавезні стінописи і картини, крізь кольорові шибки сонячне світло спалахувало водограєм барв просто посеред храму. На дзвіниці досі висить дзвін, відлитий із турецької гармати, захопленої королем Польщі Яном ІІІ Собєським при штурмі Хотинської фортеці.
Цікавезна пам'ятка, як і все у старовинних Поморянах.
Богдан Волошин, проект Локальна Історія.
