Побутовий, а точніше контактно-побутовий, шлях передачі інфекції є характерним для кишкових і паразитарних захворювань. Для деяких захворювань такий шлях передачі не є специфічним і зустрічається вкрай рідко. Для зараження потрібен не тільки контакт з інфікованим об'єктом, а й наявність необхідного для зараження обсягу мікроорганізмів і вхідних воріт.
Контактно-побутовий шлях передачі характерний для кишкових інфекцій. Сальмонели, кишкові палички, збудники дизентерії потрапляють на руки, а з них - на продукти харчування, іграшки або посуд. Тобто зараження відбувається через проміжний об'єкт, хоча можливо і при прямому контакті, наприклад, через рукостискання. Ретельне миття рук та дитячих іграшок, ізоляція хворих і індивідуальний посуд - основні запобіжні заходи. Кишкові інфекції передаються так само аліментарним шляхом - недостатня термічна обробка або миття продуктів, вживання в їжу зіпсованих продуктів призводить до хвороби.
Гельмінтози теж вважаються "хворобою брудних рук", інфікування відбувається за допомогою проміжного об'єкта або аліментарним шляхом, тобто при вживанні в їжу заражених продуктів. Тобто, після оброблення м'яса досить погано вимити руки і все, до чого торкається господиня, буде заражено яйцями гельмінтів. В даному випадку має значення ступінь чистоти м'яса або риби. Зараження гельмінтами може статися і при контакті людини з тваринами.
Інфекційні дерматити, наприклад кандидозні і стрептококові, передаються при безпосередньому контакті і через заражені об'єкти. Зараження відбувається блискавично і часто спалахи такої інфекції спостерігаються в дитячих установах, де не дотримується епідеміологічний режим.
При безпосередньому контакті або через заражені предмети побуту передаються грибкові та паразитарні захворювання шкіри. Якщо на лікування корости йде рідко більше двох тижнів, а з педикульозом сучасні препарати справляються за пару днів, то лікування грибкових захворювань може затягтися - в деяких випадках досягти повного одужання так і не вдається. Існує ризик зараження від хворих тварин, а, наприклад, зараження променистим грибом відбувається при контакті з зараженим зерном і борошном.
Венеричні захворювання вкрай рідко передаються статевим шляхом, так як збудник поза господаря гине досить швидко. Контактно-побутовий шлях зараження венеричними захворюваннями характерний для сімей і груп людей, які проживають разом. Зазвичай це відбувається через мочалки, зубні щітки. До групи ризику потрапляють діти, ймовірність зараження дорослих є тільки при серйозних захворюваннях імунної системи.
Більшість особливо небезпечних інфекцій передаються в тому числі і контактно-побутовим шляхом. Але сьогодні карантинні заходи дозволили перемогти їх: спалахи вкрай рідкісні і швидко блокуються. Однак туберкульоз, який передається і при безпосередньому контакті, і через заражені предмети, які не включено до переліку особливо небезпечних інфекцій. Лікування від туберкульозу тривале, часто повне одужання неможливо. Поручні в автобусах, кнопки ліфта - все це може бути небезпечним. Слід ретельно мити руки, щоб уберегти себе від зараження туберкульозом.
Нас оточує величезна кількість мікроорганізмів і паразитів, багато з яких можуть бути небезпечні для людини. Щоб викликати захворювання, мікроорганізму потрібно потрапити у вхідні ворота в мінімально необхідному для зараження кількості. Миття рук з милом, дотримання гігієнічних правил дозволяють звести ризик зараження до мінімуму. Якщо немає можливості вимити руки, використовуйте антисептичні серветки і спеціальні рідини.
