Власник національного бренду «Наша Ряба» та агрохолдингу «Миронівський хлібопродукт» – Герой України, мільярдер Юрій Косюк – завжди був найпалкішим прихильником вільної торгівлі з Європою. Але сьогодні, коли зона вільної торгівлі з ЄС нарешті запрацювала, висловлює розчарування. Повідомляє Голос Америки.
Найбільший виробник курячого м'яса в Україні, який експортує на світові ринки чверть мільйона тонн курятини, називає катастрофічно малими квоти, встановлені Європою для України. «Це все одно що ви до мене ходите в гості в будь-який зручний для вас час, а я до вас можу прийти лише у певний день, і лише на півгодини, і тільки за попередньою згодою», – так описує бізнесмен торгівлю України з ЄС у рамках ЗВТ.
"Голос Америки": З 1 січня 2016 року почала діяти Угода про поглиблену і всеосяжну зону вільної торгівлі між Україною і Європейським Союзом. Як позначилось відкриття європейських ринків на вашому бізнесі?
Юрій Косюк: Ніякого відкриття ринків не відбулося. Знаєте, у колесах є такий механізм, називається ніпель. В один бік пропускає, в інший бік – ні. Отака приблизно ситуація зараз у нас з європейськими ринками. Європа каже про Зону вільної торгівлі з Україною, і водночас підписано купу виключень та обмежень для експорту українських товарів. Тому це така собі Зона вільної торгівлі тільки в одну сторону, тільки в сторону України.
ГА: Але ж раніше холдинг не мав змоги постачати продукцію до країн Євросоюзу, довгі роки «Наша Ряба» проривалася на ринки ЄС. Нарешті у 2015 році ви почали експортувати курятину в Європу. І ви кажете, що для вас нічого не змінилося?
ЮК: Нічого. Я думаю, що ми обмануті. Для експорту продовольчих товарів з України встановлені катастрофічно великі обмеження або квотування. Щоб ви розуміли: Україна виробляє 1 мільйон 200 тисяч тонн курячого м’яса на рік. При цьому Європа дала Україні безмитну квоту – 16 тисяч тонн. Ну, плюс до того ще можна ввезти без мита 20 тисяч тонн цілої замороженої курки (яка абсолютно нікому не потрібна). На все, що понад цю квоту – мито більше 1000 євро за тонну.
ГА: Чому квоти виявились такими мізерними?
ЮК: Бо Європа захищає свій ринок! Вони чітко захистили власні інтереси, а Україна програла. Тому я вважаю, що та зона вільної торгівлі, яку дуже сильно пропагують сьогодні, це обман України.
Ви уявіть: один тільки наш агрохолдинг «Миронівський хлібопродукт» виробляє 700 тисяч тонн м’яса на рік, експортує 250 тисяч тонн, а Європа дала для всієї України безмитну квоту на 16 тисяч тонн. Яка вільна торгівля, про що ми говоримо?!
ГА: Можливо, ці квоти переглядатимуться?
ЮК: Ні. Як заявила керівник комітету з питань торгівлі ЄС, у найближчі 5 років навіть питання про не буде порушуватись.
ГА: А російський ринок, наскільки він для вас привабливий?
ЮК: Російського ринку в нас уже давно немає. Ще 5-7 років тому стало зрозуміло, що російський ринок буде не наш і буде нам нецікавий. Адже Росія досить довго субсидувала своїх виробників, здійснюючи капітальні вкладення через державні субсидії. Вони практично інвестували все виробництво за державний кошт. Сьогодні в них на ринку курятини перевиробництво. За таких умов конкурувати неможливо, і ми пішли з російського ринку ще років зо три тому.
ГА: Якщо не Росія і не Європа, то які ринки для вас цікаві?
ЮК: Весь світ. Світова торгівля курячим м’ясом – це 12 мільйонів тонн. «Миронівський хлібопродукт» сьогодні експортує 250 тисяч тонн, а буде експортувати півмільйона. Що таке півмільйона в рамках 12 мільйонів тонн світової торгівлі? Це доволі солідна цифра. Відповідно і Європа для нас – аж ніяк не найбільший ринок.
ГА: Ви збудували у Вінницькій області новий комплекс з виробництва курячого м’яса. Коли він зводився, казали, що ця найбільша в Україні птахофабрика буде повністю зорієнтована на європейський експорт. Чи вінницькі потужності зараз завантажені повністю?
ЮК: Так, у нас усі потужності завантажені повністю. І хоч з Європою не склалося, ми просто відкриваємо для себе інші країни.
ГА: Чи ви відчуваєте пожвавлення на українському ринку? Кажуть, що є зростання економіки.
ЮК: Ніякого зростання економіки не буде, це обман. Я думаю, що економіка цього року йтиме вниз. Ми бачимо настрої бізнесу – з чого бути зростанню? Існує декілька драйверів економіки. Внутрішній споживач, коли споживає, може рухати економіку вгору. Але внутрішній споживач стає бідніший, у нього все менше грошей. Другий рушій – зовнішні ринки, але вони які були, такі і є. Третім двигуном можуть бути зарубіжні інвестиції. Але інвестиції в Україну найближчим часом не прийдуть.
ГА: Ви налаштовані песимістично...
ЮК: Відносно песимістично. Це перший рік, коли ми не будемо інвестувати в нове будівництво.
ГА: А чи є у вас плани, як далі налагоджувати співпрацю з Європою?
ЮК: Є, і досить великі. Ми повністю вибрали квоту, яку нам дали – 16 тисяч тонн, але ми не збираємось на цьому зупинятися. Я вважаю, що Європа грає з нами в нечесну гру, але це гра, і ми будемо шукати у цій грі свої підходи.
Незважаючи на їхні загороджувальні заходи, тарифи та квотування, ми будемо експортувати в Європу, вони не заховаються за своїм парканом. Ми розуміємо, як це зробити, як туди прийти. І ми будемо це робити, ми вже це робимо.
ГА: Якщо не секрет – як?
ЮК: Ми не хочемо озвучувати конкретні кроки. Адже наші європейські друзі дуже бояться приходу України – українського аграрного сектору, особливо продовольчого блоку. І вигадують, як цього не допустити. Я переконаний, що той референдум, який зараз придумала Голландія стосовно ратифікаії Угоди про асоціацію України з ЄС, є одним із способів, яким голландські виробники – як мінімум, аграрні – стараються закритися від України. І ми знаємо, хто це робить.
Європа досить сильно захищається. Європа дуже великий протекціоніст. У них є декілька країн, які надто сильно протекціонують своїх виробників. Але прогрес іде, життя іде, і ми свою нішу знайдемо – навіть незважаючи на ті надвисокі мита, які Європа поставила для українських товарів у режимі зони вільної торгівлі.
Попри бар’єри, які виставляє Євросоюз, захищаючи своїх виробників, ми все одно прийдемо, тому що ми ефективніші.
