9 січня 1951 року у криївці біля села Куликовичі на Маневиччині (Волинь) загинув Лицар ОУН і УПА Яків Лисий, нагороджений посмертно Бронзовим Хрестом Заслуги.
Народився Яків Лисий у 1911 році в с. Старий Чорторийськ. Закінчив місцеву польську школу. Був активістом місцевої «Просвіти». Запам’ятався односельчанам як людина, яка мала загострене почуття справедливості. У 1941 році став командиром самооборонного кущового відділу, а наступного року очолив Колківський районний провід ОУН. Навесні 1943 року Яків Лисий став ройовим Української повстанської армії, мав псевдо Воля, Павло, Ярослав. Діяв у Голобському та Колківському районах на Волині. У 1945 році Я.Лисий став командиром кущової боївки Служби безпеки ОУН, згодом командиром боївки Служби безпеки Колківського надрайонового проводу ОУН.
За ним довго полювали радянські спецслужби, надсилали шпигунів і шукали зрадників. На Рідзво 1951 року Ярослав Лисий відпустив святкувати додому місцевих повстанців. Удвох із 17-річним охоронцем Олексієм Колбуном (псевдо – Малий) спочатку переховувалися в клуні під с. Осниця, але боялися наразити господарів на репресії, тож перейшли у криївку поблизу села Куликовичі. За допомогою зрадника вороги дізналися місце перебування Павла (Я.Лисого). 9 січня 1951 р. криївку оточили енкаведисти й запропонували повстанцям здатися. Яків у відповідь зачитав їм уривок із листівки ОУН і вбив одного з нападників. Яків Лисий і Олексій Колбун застрелилися, щоб не попасти живими в НКВД. Їхні тіла привезли в Колки на опізнання. Місце поховання досі невідоме.
Наказом Головного штабу УПА ч. 1/52 від 20.06.1952 р. Якова Лисого нагроджено Бронзовим Хрестом Заслуги.
Дружину Ярослава Лисого було вислано у Красноярський край. Нині на Волині з близької родини нікого немає.
Підготували Наталя Слобожаніна та Леся Бондарук, УІНП.
