У понеділок, 29 січня, Львів попрощається з військовослужбовцями Володимиром Тимʼяком, Русланом Франчуком та Анатолієм Петруком, які загинули в боях з російськими окупантами, захищаючи Україну.
Мерія закликає львів’ян та гостей міста долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від проведення розважальних заходів та святкувань.
Чин похорону військовослужбовців розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, а об 11:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають воїнів на Личаківському кладовищі.
Біографічні довідки захисників
Володимир Тим’як (06.04.1961-23.01.2024) Львів’янин.
Навчався у Червоноградській загальноосвітній школі №10. У 1983 році закінчив Національний університет «Львівська політехніка» (тоді – Львівський політехнічний інститут) за спеціальністю «Електропривід та автоматизація промислових установок».
Кадровий військовий, полковник. У 1986 році вступив на військову службу та обіймав посади начальника радіостанції і командира взводу у складі військової частини 70425 у м. Рівному.
Впродовж останнього періоду був начальником зв’язку-начальником відділення зв’язку та інформаційних частин 103-ї окремої бригади територіальної оборони Сил територіальної оборони Збройних Сил України. У вільний час активно вдосконалював знання іноземних мов.
Впродовж 2019-2020 років виконував бойові завдання у зоні проведення операції Об’єднаних сил. За особисту мужність та вірність військовій присязі був нагороджений численними відзнаками: Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Срібний хрест», Почесним нагрудним знаком Начальника Генерального штабу «За досягнення у військовій службі» I-го ступеня, відзнакою Президента України «За оборону України» та ін.
Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини від російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет держави на Харківщині.
У Володимира Тим’яка залишилися мама, дружина та син.
Руслан Франчук (07.04.1987-23.01.2024)
Уродженець села Підгородище Львівської області. Згодом родина Руслана Франчука переїхала до Львова.
Навчався у Середній загальноосвітній школі №62.
Протягом останнього періоду працював у будівельній сфері. Був винятково позитивною людиною.
Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини від окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет держави у складі 46-ї окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Виконував бойові завдання на Донеччині.
У Руслана Франчука залишилися четверо сестер та двоє братів.
Анатолій Петрук (09.10.1980-22.01.2024) Уродженець міста Луцьк Волинської області.
Навчався у Комунальному закладі загальної середньої освіти «Луцький ліцей №15 Луцької міської ради». Згодом продовжив навчання у Рожищенському фаховому коледжі Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Гжицького.
Життєвим гаслом Анатолія Петрука було «Тримаймо стрій!». Будучи талановитим інженером, співпрацював із світовими компаніями та долучався до масштабних будівельних робіт у Латинській Америці: конструювання мостів, космодрому та будівництва заводів. Анатолій Петрук вірив, що будуватиме такі об’єкти і в Україні.
У вільний час активно займався спортом: брав участь у марафонах та захоплювався боксом. У місцевому спортивному клубі «Шквал» планував займатися розвитком дитячого боксу, організацією турнірів для дітей і дорослих, тим самим надихаючи інших.
У перші дні повномасштабного вторгнення рф залишив роботу над проєктом у Латинській Америці та одразу повернувся на Батьківщину. Добровольцем вступив до лав 5-ї окремої штурмової Київської бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Анатолій Петрук казав близьким: «Я іду захищати вас, мою сім’ю, мій народ, щоб ворог не прийшов і не знущався над вами, не вбивав вас. Я іду, бо це моя земля, моя Україна. Тримаємо стрій!». Боронив державу на посаді головного сержанта взводу охорони роти матеріального забезпечення батальйону. За особисту мужність був неодноразово відзначений командуванням.
У Героя залишились батьки, дружина та четверо дітей.
