Часом варто трохи збочити з торованого гостинця, щоб відкрити для себе дивовижні пам’ятки, що заховані від людського ока в закапелках моєї любої Галичини. Здається, що я вже бачив усі палаци та закутки довкруж Львова.
Але якось зовсім недавно, завдяки друзям, втрапив у Великий Любінь і був вражений! Був у цьому селищі не раз, наче знав його, та виявилось, що знав поверхово. Ми повернули з гостинця перед величною новозбудованою церквою, минули її і, піднявшись на пагорб, я побачив чарівний палац!
Як з’ясувалось - це обійстя колишнього власника барона Бруницького. Цікаво, що свого часу єврейський підприємець Костянтин Бруннер, який розбагатів на бориславський нафті, викупив Любінь та околиці. Згодом розбудував курорт і захотів стати рівним зацному панству - купив собі титул і перейшов в католиизм. Так Костянин Бруннер став бароном Бруницьким.
Палац і нині виглядає чарівно і шляхетно - з балконом для оркестру, вишуканим дахом, маскаронами. На жаль, інтер’єри палацу не збереглися. Але чудова будівля досі тішить око, бо задбана і відремонтована. Тут розташована спеціалізована школа-інтернат для дітей. А реставрація палацу відбулась у 2006-2007 роках завдяки доброчинній допомозі громадянина Швейцарії отця Роберта Готса.
Трохи нижче палацу, під боком нової мурованої церкви, сховалась невеличка дерев’яна церковця. Нею опікувався син барона Адольф Бруницький, який успадкував курорт від батька. Церква святого Миколая збудована у 1854-му році і привезена з Карпат.
Храм тризрубний, із високими шпилястими “ліхтарями”, які додають церкві стрункості та елегантності. Талановиті руки зводили цю пам’ятку! Тепер тут рідко правиться, бо поруч збудовано новий великий храм, та й бережуть свою стареньку церкву віряни.
Отак зовсім близенько від Львова, всього у 22-ох кілометрах, я відкрив для себе ще дві чудові пам’ятки архітектури. Та ще й у доброму стані, що трапляється, на жаль, не часто...
Богдан Волошин, Локальна історія.
