Прийшов час на зимові храми. Ні, вони зимові не тому, що взимку будувалися. Просто їх влітку не дуже видно за деревами і кущами. І лише зимової пори ці костели і церкви постають в усій красі. Таким є костел Усіх Святих у підлвівському селі Годовиця.
Цікавий цей костел тим, що будувався знаним зодчим Бернардом Меретином, який зводив його одночасно із храмом Святого Юра у Львові. А ще тим, що вівтар храму прикрашали дерев’яні фіґури, виконані Іваном Георгом Пінзелем.
До Годовиці їхати маршруткою зі Львова якихось 15 хвилин. Село зручно вмостилось в долині річки Щирки, що тихо пливе собі через зарослі плавнів. Сюди полюбляють приїжджати велосипедисти, бо дорога гладенька і є що подивитись. Посеред долини видніється велике плесо ставка, а над ним, в оточенні старезних лип, височіє поставна будівля костелу, чимось схожа на чашу до причастя. Барокова будівля прикрашена пречудовим бароковим білокам’яним різьбленням та декоративними ліхтарями і вазами. Вигляд з протилежного боку ставу на костел просто неймовірний - вишукана будівля відбивається у свічаді води (це влітку), а взимку на білій крижаній таці ставка особливо добре видно усі деталі вишуканої споруди. Цим пейзажем можна любуватись годинами.
Одно лиш печалить - храм, який колись прикрашали фіґури геніального Пінзеля, потроху перетворюється в румовище, нищаться поліхромні розписи, тріскають стіни, обсипається тиньк. Костел уже не один рік стоїть без даху і, очевидно, його очікує сумна доля. Час і людська байдужість зроблять свою чорну справу - чудова перлина архітектури, розкішна пам’ятка, справжня мистецька штука перетвориться на груду битої цегли...
Не раз лунали заяви про те, що ось-ось почнуться роботи з порятунку пам’ятки, але храм досі стоїть віч-на-віч із небом.
Богдан Волошин, проект Локальна Історія.
