Вчора, 1 серпня, у м. Турка Львівської області урочисто відкрили П’яті Ювілейні Бойківські фестини. Захід спрямований на відродження та популяризацію народних традицій та звичаїв бойків.
Програма проведення Бойківських фестин охоплює Турку та їїоколиці, Старосамбірський(с.Лаврів) та Самбірський(с.Черхава) райони і передбачає проведення мистецьких програм за участю аматорських та професійних колективів Львівської, Івано-Франківської, Закарпатської та інших областей України, виставок-ярмарків робіт народних майстрів, наукових та літературних конференцій і конкурсів, презентації місцевих громад Турківського району, представлення бойківської кухні.
Додамо, що захід проводиться раз на п’ять років. Вперше такі фестини було проведено у вересні 1992 року. Другі та треті, відповідно, проводилися у 1997та 2003 роках, четверті – у 2007 році.
На урочистостях з нагоди відкриття був голова Львівської ОДА Михайло Костюк. «Маємо за честь бути на празнику в бойків, що представлені в 30 країнах світу. Ви досягнули того, що ваша громада визнана на світовому рівні, а фестиваль є всесвітнім»,– зазначив під час відкриття фестин Михайло Костюк.
Як розповів голова Львівської ОДА, на фестиваль було виділено 300 тис. грн. Гроші виділили консолідованим шляхом і з Кабміну, і з Львівської обласної ради , і з держадміністрації.
Отож, вчора в рамках фестин відбувся музично-пісенний та словесний дитячий фольклорний конкурс «Маленька бойкиня та бойко». Відтак, юні бойки демонстрували на сцені свої таланти та знання про родовід.
Навпроти сцени розмістили бойківський ярмарок. Тут покупцям пропонують дерев’яний посуд, сувеніри та вишиванки. Так, за літру справжнього бойківського меду просили 100 грн, за кований підсвічник ручної роботи – 330 грн, дерев’яна тарілка вся в художньому розписі обійшлася б у 180 грн.
26-річний бойко Юрій розповів про традицію виготовлення трембіти. «Трембіту роблять із смереки. Найкращою для інструменту є смерека, в яку влучила блискавка, в неї кращий звук»,– розповів хлопець.
За його словами, на виготовлення однієї трембіти потрібно близько місяця копіткої роботи. Бойко розповів, що грати його ніхто не вчив, оволодіти трембітним мистецтвом вдалось самостійно за більш як півроку. «Аж таких музичних здібностей для гри на трембіті мати не потрібно, але без слуху – ніяк»,– зазначив бойко.
Вбрана в усе вишиване бойківчанка Юстина розповіла про особливості місцевої вишивки. В Бойківській вишивці домінують такі кольори: чорний – важка бойківська праця, жовтий – символ хліба, синій – символ неба, зелений – колір наших Карпат. Переважає геометричний орнамент, рослинні візерунки є тільки у вишивці гладдю.
За словами жінки, вишивають бойки з давніх-давен. «В мене, до прикладу, є вишиваний домотканий фартух моєї прабабусі. Йому вже понад 200 років. Близько 20 років тому в нас був вишиванковий бум – вишивали й килими, й спідниці, й корсети. Нині це вже трішки відійшло, однак традиція передавати вишиванку від матері доньці є понині»,– розповіла бойківчанка.
В музеї «Бойківщина» всі охочі могли ближче познайомитися з стародавнім бойківським гардеробом та побутом. Так, тодішній жіночий стрій складався з спідниці, запаски, блузки, корсету та поясу. Все це оздоблювалось вишивкою. Як розповіла завідуюча музею Руслана Вовчанчин, в бойківській вишивці поєднується вся гама кольорів. В лемківській, до прикладу, тільки два-три кольори.
Також вона розповіла, що тільки в Турківському районі робили спідниці-мальованки. «Це коли на домотканому полотні робили симетричний малюнок», – пояснила завідуюча.
Демонструючи старе бойківське начиння, Руслана Вовчанчин розповіла, що бойки жили там, де багато деревини, тому й весь посуд – дерев’яний. Так, серед експонатів є посуд з незвичними назвами – мацька – дерев’яна посудина для мірення овечого сиру; горнята-двійнята – використовувались як домашнє начиння; ложка-варішка – використовувалась замість черпака для борщу чи каші.
Додамо, що триватимуть фестини 5 днів. Закриття бойківських святкувань відбудеться 5 серпня.
