"Те, що церква та політика невід’ємні речі – загальновідома істина. Утім, відсутність греко-католицьких ієрархів на молебні за Єдність України у День Соборності вразила дуже вже багатьох, навіть людей нерелігійних, як я", - пише автор радіо "Свобода".
Чому на Софійській площі не було наших владик і отців? Чому у цей час вони були не «со своим народом там, где народ в то время был» (даруйте за довільне цитування Ахматової), не молились із служителями інших Церков, а слухали як далеко вперед просунулася країна під мудрим керівництвом Віктора Януковича?
Версії висуваються найрізноманітніші: від безнадійно фантастичних до явно конспірологічних.
Я дуже далека від того, щоби повчати високодостойних Владик, як, що і коли їм треба робити, у який спосіб молитися, де правити, з ким товаришувати і кого викривати. Але хочу висловити свою думку, чому Блаженнішому Святославу на День Злуки варто було бути на Софійській площі, а не у Палаці «Україна».
По-перше, вірні Його Блаженства були не у Палаці, а якраз на Площі. Вони стовідсотково чекали на слово свого Пастиря і, як мінімум, здивувалися, коли не дочекалися. А ще більше їх здивувала телекартинка з гламурних і порожніх урочистостей, куди їхній Пастир пішов «зі своїм уставом» та зворушливі фото Блаженнішого з Януковичем і Ганною Герман.
По-друге, якщо говорити про Злуку, то без єдності церков вона несправжня і неповна. А присмак цієї недовершеності був дуже сильним у ту Соборну неділю.
По-третє, ієрархія зовсім не виглядала такою, що встала над політичною сутичкою. Навпаки, вона обрала правлячу політичну силу. Ту саму, яка ніколи не демонструвала, як мінімум, ввічливості, не кажучи вже про повагу до їхньої Церкви. Ну, і відповідно, ієрархія продемонструвала своє презирство до опозиційних сил (якими вони б не були), але нарешті спромоглися до якогось об’єднання. Ті самі, до речі, які все ж намагалися і намагаються захищати цю Церкву.
По-четверте, йдеться про Церкву, чиє вчення засуджує узурпацію влади, говорить про критичну дистанцію стосовно урядовців і, взагалі, робить свій вибір на користь народу, а не правителів. 22-го, здається, з боку греко-католицьких Владик все було навпаки.
По-п’яте, претензії до влади є завжди і жодна влада не є, і не буде досконалою. Але команда нинішнього лідера б’є всі рекорди. Мені цікаво, які картини викликав в уяві Його Блаженства святковий спіч про справедливість, приборкану корупцію, верховенство права, свободу і громадянські права? Щойноотримані підприємства президентського сина, харківські угоди чи суддів Кирєєва з Вовком?
Ну, і, по-шосте, вибору на користь влади я найменше очікувала від Патріарха Святослава, молодого, із західною освітою, без радянського минулого, який свого часу причарував навіть мене, людину з атеїстичної родини.
Тетяна Ярмощук, radiosvoboda.org.
