Соцмережі у сучасному світі - це необхідність. Без них важко вести будь-яку діяльність і політика не виключення. Посадовці мають доносити свою позицію, а соцмережі - це чудовий помічних у цій справі.
Гал-інфо поспілкувалося з експертами, щоб з'ясувати, як політикам вести свої сторінки у Facebook і не тільки, щоб ляпів було якомога менше.
Якісна комунікація не буває дешевою
Дмитро Посипанко, директор департаменту комунікацій та внутрішньої політики Львівської ОДА, переконаний, що багато місцевих політиків намагаються зекономити на комунікаціях, шукають спеціалістів подешевше або по знайомству. Потім чи не щодня у нас з'являються ляпи та дурниці.
“Усі думають, що комунікації можна зробити малими коштами та мінімальними зусиллями, але це не так. Це робота, за яку треба платити гідні гроші й наймати людей з досвідом, з баченням, з креативом. Тоді це матиме пристойний вигляд”, - пояснює Дмитро.
Тож, якщо ви політик і вже довірили комусь свої соцмережі, то ви мусите бути впевненими у цій людині на 200%. Але не забувайте перевіряти й контролювати ситуацію, щоб відверті дурниці не з'являлися на вашій сторінці.
Доносьте свою позицію, а не листівки з Viber
Не будьте як типовий львівський політик і припиніть постити вітання з усіма на світі святами й навіть тими, яких не існує. Як мінімум це дасть вам можливість виділитися. Не забувайте також, що ви не історик, й довідки про кожен день публікувати не обов'язково.
“Усі ці речі нікому не потрібні. Політик мусить доносити свою позицію щодо важливих питань сьогодення чи майбутнього. Тоді це справжній політик, а якщо він говорить лише про минуле - це або дивний політик, або людина, яка не має що сказати й запропонувати своїм виборцям”, - зазначає Дмитро Посипанко.
Проте щодо цього питання є й інша думка. Начальниця управління комунікації департаменту “Адміністрація міського голови” Львівської міської ради Христина Процак вважає, що такі речі цілком прийнятні.
“Будь-яка особа, яка є публічною і відповідає за ті чи інші важливі для життєдіяльності міста питання, має бути на постійному зв'язку з мешканцями через різні засоби комунікація. Кожна посадова особа для себе визначає той образ і той формат, який йому потрібен і підходить. Якщо для стратегії спілкування з мешканцями важливі елементи привітань, то чому б ні?”, - говорить пані Христина.
Будьте відвертими
Якщо ви вже помилилися, то визнайте, що маєте трохи проблеми з орієнтацією у часі й просторі, і російський День радіо вас не збентежив. З усіма трапляється. Головне відверто визнати, що були неправі.
“Політикам бракує відвертості зі своїми виборцями та прихильниками. Якщо стається якийсь фейл, вони часто або видаляють свій допис, або ігнорують ситуацію. Треба бути відвертими зі своїми читачами та виборцями, якщо вже ти розумієш, що помилився, то простіше це визнати. Всі ми люди, всі ми помиляємось. Це сприймається нормально, а видалити свій допис або ігнорувати проблему - це навряд чи добра ідея”, - зазначає Дмитро Посипанко.
Залиште радянський перфекціонізм
Щодо визнання помилок з Дмитром Посипанком погоджується і керівник “April consult” Юрій Танасійчук. Він впевнений, що “не помиляється тільки той, хто нічого не робить”.
“Чомусь більшість наших політиків вважає, що вони мають бути ідеальними, що вони не можуть бути нормальними людьми зі своїми помилками та особливостями. Це такий радянський перфекціонізм на кшталт наша 5-тирічка крутіша інших 5-тирічок, і звідси беруться їхні фейли. Заплутався ти чи твоя медійна команда - дай розширений коментар, поясни, що сталося і чому, вибачся. Це буде чесно. Гарне враження справляють мудрі люди, які визнають свої помилки, та не роблять із себе ідеальних особистостей, які ніколи не помиляються, бо це така не дуже інтелектуальна історія”, - пояснює Юрій Танасійчук.
Підтримує його і Христина Процак, яка переконана, що у будь-якому разі, якщо була допущена помилка, то перш за все її варто визнати, перепросити та виправити.
Досить критикувати - пропонуйте рішення
Не копіюйте “комунікаційну стратегію” Олега Синютки. Досить говорити, що всі погані, тільки я хороший. Люди більше в це не вірять.
Це підтверджує і Дмитро Посипанко: “Насправді люди хочуть почути, що буде завтра і чому сьогодні так. Не читати тільки критику, що все погано, бо влада погана. Якщо критикуєш - запропонуй альтернативу, тоді це гідна поведінка політика в соцмережах чи в будь-які комунікації, бо критиканство, як показують останні вибори, не дає бажаного результату. Люди втомилися від критики, від негативу, вони хочуть почути або реальну ситуацію або те, що треба зробити, аби ситуація була вирішена”.
Обґрунтовуйте свою позицію
Більшість місцевих політиків пишуть дуже мало про свою професійну діяльність. Юрій Танасійчук говорить, що іноді вони просто зазначають, що підтримали ту чи іншу ініціативу, але своє рішення не пояснюють: “Не давайте сухі цифри, а обґрунтовуйте рішення. Чому ви вирішили саме так, а не інакше, особливо щодо тих питань, які важливі не тільки для суспільства, а й для якоїсь певної групи населення: професійної чи мешканців якогось будинку. Обґрунтування мотиву дає зрозуміти дві прості речі: аргументацію людини й те, чи вона взагалі опрацьовувала питання, чи підтримала його просто за компанію, і без поняття про що йдеться і які наслідки це матиме”.
Тож пояснюйте своїм читачам, чому ви зробили так, а не інакше. Говоріть з ними про свою мотивацію, витлумачуйте власні рішення. Не обов'язково для цього писати лонгріди, одного-двох абзаців може бути цілком достатньо.
Будьте ближче до людей
“Українські політики кардинально відрізняються від європейських. Там політики ближчі до народу і більш лояльні, немає серйозного розмежування між людьми. Наш мер використовує теж такий підхід, принаймні намагається показувати, що він ближче до людей. Закордонна практика показує, що політиків люди знають в лице, знають, хто відповідає за той чи інший напрямок, район. Політика носить більше такий управлінський характер, водночас у нас дуже часто швидко люди забувають, для чого їх обрали. Проте після децентралізації політики поступово починають усвідомлювати, що вони відповідають за той чи інший район, що те, що вони роблять для людей і як наслідок тільки це працює на їхню виборчу компанію”, - говорить керівник продюсерського центру та онлайн реклами Good Target, Костянтин Кульчицький.
Тому, шановні політики, не соромтеся спілкуватися з людьми. Соцмережі саме для цього і створенні.
Відповідайте на коментарі з розумом
У соцмережах багато ботів та тролів, які намагаються витягнути будь-якого політика на негатив чи скандал. Тому добре думайте й дивіться на чиї коментарі реагуєте.
“Реагувати на все я не бачу сенсу. Якщо є запит від реальної людини, а це легко перевірити по профілю людини, яка це коментує, то звичайно що політики мають на таке реагувати. Якщо це відвертий бот, то такі коментарі й запити краще ігнорувати або банити таких “людей”. Тут все на розсуд політика”, - пояснює Дмитро Посипанко.
Реагуйте оперативно
Якщо можете відповісти одразу - не відкладайте. Люди будуть вам вдячні.
“Нашим політикам не вистачає оперативності в першу чергу щодо реагування на запити містян. Краще менше говорити про те, що важливо безпосередньо самому політику, а більше уваги звертати на запитання, які ставлять люди”, - вважає Христина Процак.
Багато підписників - не гарантія, що вас побачать
На сьогодні кількість підписників не гарантує, що вас бачитиме велика кількість людей, бо соціальні мережі - це комерційні майданчики, які заробляють гроші. Відповідно, щоб більше вас бачили, необхідно вкладати гроші.
“Якщо раніше кількість підписників дорівнювала кількості людей, які побачать публікацію, то сьогодні соціальні мережі обрізають 500% і більше від кількості ваших підписників. Умовно, якщо ви маєте 1000 підписників, то у кращому випадку оголошення побачать 200 людей”, - пояснює Костянтин Кульчицький.
Ви можете не відповідати на коментарі, але це теж помітять
Конституція України дає право, а не обов'язок людині застосовувати свободу слова. Тому політики можуть спокійно не відповідати на коментарі, якщо не хочуть цього.
“Це нормально не відповідати, але і нормаль, щоб ми давали оцінку тому, де політики відповіли чи ні, як вони це зробили і як ми це сприйняли. Наша оцінка має тренувати їх. Таким чином ми дамо зрозуміти, якими ми їх хочемо бачити. Водночас ми не можемо позбавляти політиків чи публічних людей права утриматися від коментаря”, - пояснює Юрій Танасійчук.
Обережно з особистим
Один з елементів політичного просування - це показувати, що ти теж людина, що у тебе є родина, що ти теж відзначаєш певні свята, що ти присутній в інформаційному полі. Проте тут важливо не перестаратися. Варто уникати занадто особистих подробиць життя.
“Інтернет дає величезні можливості для всіх, і для шахраїв теж. Я вважаю, що висвітлювати зовсім особисту інформацію - не варто. Є речі, які можна показувати, нагадувати, що ти така ж людина, як і усі інші, але домашні адреси, школи, де вчаться діти, фотографії, на яких видно номери будинків і назви вулиць, які не стосуються професійної діяльності, - повідомляти не треба. Це можуть використати, щоб нашкодити, особливо, якщо ви публічна людина”, - застерігає Костянтин Кульчицький.
