Рабин Львова Мордехай Шломо Балд рідко дає інтерв’ю. Каже, що його слова часто перекручують, виривають із контексту. Наша розмова відбулась у синагозі, що на вулиці Братів Міхновських, 4. Відбулась у той час, "коли антисеміти розмальовують стіни свастикою, а Ізраїль процвітає".
Часто говорять про єврейську обраність. Що це таке?
Є багато точок зору з цього питання. А ця обраність полягає ось у чому. Євреї обрали Бога і тому Бог обрав евреїв, а отже, будь-яка людина, яка обирає Бога, також буде обраною. Не роби того, чого не бажаєш іншому, і також будеш обраним.
Яка Ваша життєва філософія?
Жити, а не існувати. Слово «життя» на святій мові означає «примножувати», «створювати». Людина йде вперед, і якщо зупиниться, може впасти, адже доводиться йти проти течії. Я знаю, куди йду - і це вже дає радість. Є план, і я його виконую - це дає повноту життя. І коли мети досягнуто - це друга сходинка радості.
Талмуд говорить, що людина, яка нічого не дає наступному поколінню, – це мертва людина. У Мертве море впадає ріка, але вода з нього ніде не виходить і застоюється в ньому. Так само є люди, які отримують знання, емоційні імпульси, але без жодної віддачі для оточення. Є тисячі людей, яких ми щодень зустрічаємо на вулицях, але в їхніх очах порожнеча. Одні – як ходячі могили, інші – як шафи із книгами, але користь від людини є тільки тоді, коли вона бере інформацію, обробляє її та створює щось нове.
Власне, істинне значення свободи – бажання звільнитись від рабства, щоб робити корисні речі. Існує викривлене сприйняття, мовляв, я хочу жити безконтрольно, робити все, що заманеться, навіть якщо це комусь заважає. Це підміна понять. Після цього з’являється відчуття пустоти, і це не свобода, це депресія.
Дуже важлива річ – довіряти Богові. В Торі не написано, щоб ти сліпо вірив, а довіра має бути основана на знанні. Бог хоче, щоб ми будували своє життя раціонально і усвідомлено, а не на сліпій вірі. Коли людина помирає, Бог не питає, яку релігію вона сповідувала, у що вірила, а цікавить одне питання - чи був ти порядною людиною і що доброго ти зробив.
Коли слова і віра не основані на діях, то вони нічого не варті.
20 років живите у Львові, на публіці з’являєтесь рідко, про Вас відомо зовсім небагато. Розкажіть про себе, як ви тут опинились?
Це правда, я відмовляюсь від багатьох інтерв’ю, зустрічей, я не люблю піаритись. Краще тихо спокійно робити свою справу. Скажімо, діставати медикаменти, скеровувати хворих на операції.
Мої корені в Галичині та Росії. Мій прадід виїхав зі Львова до Америки близько ста років тому. Він облаштувався в США і згодом, після Першої світової, привіз туди свою дружину та чотирьох дітей. Я народився і виріс в США.
1993 року мій рабин відправив мене до Львова. Я приїхав із дружиною Сарою, до цього ми жили в Нью-Йорку.Спершу було важко, але за кілька місяців ми зрозуміли, які тут гідні розумні люди, і нам це дало натхнення відроджувати єврейське життя у Львові.
Усі мої працівники розмовляють українською. Я на цьому наполягаю. Сам я наразі вивчаю українську. А мої діти, які живуть разом зі мною у Львові, говорять українською набагато краще ніж російською.
Як численна єврейська громада Львова? Скільки людей відвідує синагогу?
Давно вже ніхто не рахував, скільки євреїв у Львові.
На великі свята у синагогу приходить кілька сотень людей. З різних питань і просто задля консультацій звертаються нові люди, протягом року відбувається чимало знайомств з батьками, які б хотіли влаштувати дітей до єврейського садочка чи гімназії. Щодня люди приходять на молитву, а найбільше – у суботу.
Багато євреїв не знають, що вони євреї. Також через антисемітизм чимала кількість євреїв не хочуть зізнаватись у своїй належності до семітів, боячись дивної реакції навколишніх. Якщо б не було антисемітизму, більше людей приходило б до синагоги.
Чи стикались Ви із випадками антисемітизму у Львові?
Коли я ходжу вулицями міста у своєму капелюсі, дехто дивується, дехто насміхається. Нещодавно я йшов вулицею у традиційному єврейському костюмі, із жінкою і дітьми. Хлопчик 12 років підбіг до нас, витягнув праву руку вгору і вигукнув «Хайль Гітлер». Мені дивно, звідки у цієї дитини стільки ненависті.
Якщо хтось вважає себе антисемітом, нехай буде ним до кінця, так би мовити, хай буде послідовним антисемітом. І тоді нехай не користується товарами, виробленими в Ізраїлі, зокрема, відеокамерами мобільних телефонів і послугами смс, тому що ці технології розроблено Ізраїлем, або медикаментами та медприладами чи іншими прогресивними технологіями, здобутками єврейського інтелекту.
Якщо тобі не подобається Ізраїль, то, будь ласка, це твоя справа. Але подивись: у той час, коли антисеміти розмальовують стіни свастикою, Ізраїль процвітає.
Додам, що єврейській громаді набагато краще живеться в Україні, аніж у Росії. Набагато краще ставлення української влади до євреїв, ніж російської. Навіть краще, ніж у Польщі. В Україні більш сприятлива атмосфера, ніж в інших країнах Східної Європи.
І ще. В країнах, де добре євреям, є багатство та успіх.
Як ви оцінюєте стосунки Ізраїлю та України?
Великий відсоток ізраїльських спеціалістів, розумних та талановитих людей Ізраїлю – вихідці із України. В Україні жили видатні єврейські мудреці. Мабуть, в Україні хасидизм зародивсь саме тому, що на цих землях гармонійно поєднуються академічний інтелект і емоційний інтелект, який не менш важливий, ніж академічний.
Які у Вас стосунки із представниками інших релігійних громад Львова?
З усіма конфесіями ми у добрих стосунках.
Чи допомагає Вам місцева влада і як?
Влада нас підтримує, ставиться з розумінням, сприяє свободі віросповідання, і ми їй вдячні.
Що робите на дозвіллі?
Колись займався музикою. Грав на піаніно та гітарі. Але вже 25 років, як у мене інші пріоритети.
Найбільше ж мені подобається спостерігати, вивчати життя. Подобається філософія, але не лишень книжна, а жива філософія, з власного досвіду, на основі моїх знань. Мені хочеться знати, чому люди реагують саме так чи інакше за певних обставин. Я хочу вивчати людей на живому прикладі, як вони реалізуються у житті.
Скажімо, скільки б навчальних посібників з вождіння машини ти не прочитав, ти не засвоїш правил вождіння автомобіля доти, доки сам не сядеш за кермо. Так і в життєвій науці.
Нині вся Європа, Україна і Львів живуть футболом. Як Ви ставитесь до Євро–2012? Чи цікавитесь футболом?
Моя бабуся говорила: та купи їм 22 м'ячі і роздай, нехай вони тішаться. (Усміхається). Купи мячика кожному і буде мир... Це жарт.
Позитивна тенденція в спорті очевидна. Українці почали пишатись своєю країною.
За останні два тижні я купив кілька десятків українських прапорців, роздав їх таксистам. Дехто говорив, що не має де їх причепити, я сам це зробив. Адже мусимо використовувати всі моменти, які дарують радість.
P.S.
Про особисте життя – дружину Сару та дітей – рабин не забажав говорити. Відомо, що молодші діти навчаються у єврейській школі у Львові, старші – у Сполучених Штатах Америки.
Також ми встигли поспілкуватись із працівниками синагоги. Вони кажуть, що Мордехай Шломо Балд дуже скромна, шляхетна та інтелігентна людина. Жодного разу не підвищив голос на підлеглих. Коли його щось не влаштовує, то порадить, як зробити краще. Але терпіти не може, коли хтось із персоналу напідпитку. «Якщо побачить когось із нас п’яним, то може зробити зауваження. Якщо підстереже вдруге, спокійно каже, більше не приходили на роботу», – розповів один із працівників синагоги.
Після того, як ми надіслали інтерв’ю на вичитку, текст став надто стерильним, та ми дякуємо рабину Львова за розмову та щиру увагу.
Марія Роговська, фото Йосипа Марухняка.
