21 лютого у Львові стартує фінальна частина першості України зі спортивного «Що? Де? Коли?», участь в якій – серед 13 найсильніших команд України – візьмуть два колективи зі Львова – «Песиголовці» (срібний призер чемпіонату України 2014 року) й «Finntrolls». Першість відбудеться 21-22 лютого у виставковому центрі «Південний EXPO».
Напередодні змагань «Гал-Інфо» поспілкувалося з одним з найдосвідченіших гравців команди «Песиголовці», кандидатом історичних наук, асистентом на кафедрі історії України «Львівської політехніки» та завідувачем сектору наукової бібліотеки ЛНУ Ігорем Петрієм.
Розпочали бесіду з серії запитань, сказати б, щодо соціології гри, що дала змогу окреслити соціальний портрет львівських всезнавців. Далі мова зайшла безпосередньо про «кухню» й технологію гри – про рецепт перемоги та необхідні для неї індивідуальні й командні якості.
Насамкінець обмінялись думками й стосовно культурологічної складової питання. Як відомо, «Що? Де? Коли?» – феномен пострадянського світу. До сьогодні чемпіонат України з цієї гри не лише не проводиться українською мовою, але грається на запитаннях, що вигадуються закордонними редакторами, із яких більшість походять з Росії.
З Ігорем автор цих рядків товаришує з 2006 року, тож спілкувались «на ти».
Ігорю, твоя команда – срібний призер чемпіонату України 2014 року. Розкажи про ту першість.
Історія минулого чемпіонату достатньо цікава. Річ у тому, що чемпіонат складається з двох етапів. Перший етап відбувся у Дніпропетровську в грудні 2013 року, другий мав відбутися в Рівному. Первісно він був запланований якраз на ті самі дні, що й цьогоріч. Через відомі події в країні за кілька днів до початку організатори мусили скасувати етап й перенести на невизначений термін. У підсумку він відбувся аж у травні. Чемпіоном стала донецька команда «Номер 6». Щоправда, гравці зараз в Донецьку не мешкають.
Чому «Номер 6»?
Мабуть, це алюзія на чехівську «Палату №6», хоча хтозна.
До слова, про назви. Я переглянув перелік учасників фінального етапу цьогорічної першості, у цьому списку трапляються дуже цікаві найменування. Зокрема, «Бандерлоги», «Тануна Х», «Cogito», «Тойвово». Як народжуються назви команд у «Що? Де? Коли?»?
У кожної назви своя історія. Це можуть бути алюзії на відомі твори мистецтва чи літератури або якийсь внутрішній гумор, незрозумілий для сторонніх осіб.
Як виникла назва «Песиголовці»?
Чесно кажучи, цього вже ніхто не пам’ятає. Ми довго роздумували над тим, як себе назвати, пропонували назви різного ступеня абсурдності, і в результаті прижилася теперішня.
Історики та стоматологи, або Мікросоціологія гри
Скільки твоїй команді років?
У чинному складі, з невеличкими змінами, ми беремо участь у чемпіонаті України вже майже шість років. Перша гра в попередньому етапі чемпіонату України – щоправда, у трохи іншому складі, з якого тепер залишилося тільки двоє людей, – відбулась у 2008 році. Спроба була невдалою. Брак досвіду у змаганнях подібного рівня, брак зіграності все-таки дався взнаки, й ми повернулися, можна сказати, на щиті. Наступного, 2009 року, вже з чинною назвою й новим складом ми пройшли до Першої ліги, а ще через два роки дебютували у Вищій.
У команді шестеро гравців?
На цей момент більше. Восьмеро. Граємо із замінами.
Що треба для того, щоб стати членом «Песиголовців»?
Ми запрошуємо нових людей тільки тоді, коли маємо якісь кадрові проблеми, коли хтось з базового складу не може зіграти. Передусім шукаємо серед тих, хто має досвід гри і хороше портфоліо. Власне, так цього сезону в нас двоє гравців і з’явилося.
Хто за фахом гравці твоєї команди?
За фахом та за освітою це дуже різні люди. Наш капітан Дмитро Стрільчук є лікарем-стоматологом. Є програмісти, філологи, випускники історичного та географічного факультетів. Звичайно, що цілеспрямовано ми не вибираємо за освітою чи зацікавленнями. Кожен з нас, крім свого основного фаху, іще чимось цікавиться, має певні інтереси, які можуть стати корисними в командній грі.
Який вік гравців?
Нашій команді в середньому 25-30 років. А в чемпіонаті України віковий склад команд різний. Досить багато старших гравців, які регулярно грають ще з 90-их років. Їм тепер по 40 або навіть більше років.
Новітні тренди й старі традиції
Яка з вікових категорій найуспішніша?
Призерами чемпіонатів останнім часом стають щораз молодші. Складається враження, можливо, суб’єктивне, що ветерани, досвідчені гравці, мають дуже хороший багаж знань і досвіду, але не встигають за змінами, яких зазнає гра. Слабше орієнтуються у новітніх трендах щоджо написання питань.
В яких саме?
Таке враження, що питання на всі можливі теми вже написані й відіграні, тому треба вигадувати щось нове. Відтак, дуже багато сучасних питань – я не скажу, що всі, але багато – спрямовані на інтуїцію, на якісь, можливо, дивні для стороннього ока асоціації. Принаймні так це виглядає останніми роками.
Що важливіше у «Що? Де? Коли?» – енциклопедичні знання чи кмітливість?
Скоріше за все, поєднання першого й другого. В різних командах є люди, які відповідають і за один напрямок, і за другий. Синергія обох підходів дає шанс на успіх.
Гравець «Що? Де? Коли?» набуває знання принагідно чи якось спеціально заповнює свої прогалини?
Буває й таке. Ми, наприклад, свого часу намагалися вивчити всіх нобелівських лауреатів з літератури, назви їхніх творів тощо. Втім, не можу сказати, що більшість гравців готуються цілеспрямовано. Ми постійно шукаємо якусь нову інформацію, намагаємося дізнаватися щось нове, однак не стільки для потреб гри, як для себе. Постійно хочеться вгамувати свою власну цікавість. Звісно, це корисно й для гри. Для досягнення успіху в «Що? Де? Коли?» дуже бажано стежити за новинами. Жити у своєму світі, не стежити за новими творами мистецтва, за новими людьми, прізвищами, просто неможливо.
Готуючись до нашої бесіди, натрапив на цікаве зауваження, що обговорення у «Що? Де? Коли?» – це ключ до правильного розуміння, а правильне розуміння – це ключ до відповіді.
Це справді так. Дуже рідко трапляються такі питання, відповідь на які знаєш вже на перших секундах, – як це нерідко буває у телевізійному варіанті шоу. Найчастіше відповідь захована й до неї треба діставатися спільними зусиллями. Мета полягає у тому, щоби згенерувати спільні зусилля й знайти правильний підхід до вирішення завдання. Дуже важливим є взаєморозуміння між учасниками, яке дозволяє не гаяти зайві дорогоцінні секунди на пояснення елементарних для інших гравців речей. Потрібне вміння розуміти з півслова й довіряти. Якщо, припустімо, хтось з партнерів категорично заперечує проти певного підходу до розв’язання питання, то з ним вже не слід сперечатися, краще повірити на слово й вибрати інший напрям пошуку.
Чому «Що? Де? Коли?» впродовж стількох років не втрачає популярності?
Гра має на меті в першу чергу популяризацію знань та інтелектуальних вправ і, крім того, дає можливість залучити знання, інформацію, отримані в позаігровому житті, прикласти їх в ігровому процесі й отримати певне моральне задоволення чи трофеї у вигляді ігрових призів.
Гра на чужому полі
Львів сьогодні вважається одним з провідних міст за розвитком гри?
За масовістю руху це одне з провідних міст. У Львові багато школярських, студентських команд, які беруть участь у різних турнірах. Однак за трофеями Львів і Західна Україна взагалі лише нещодавно почали завойовувати місце під сонцем. Ще 6-7 років тому ми виглядали дуже слабко порівняно з командами Сходу і Центру країни.
Чому?
Важко сказати, але можливо тому, що західноукраїнські команди часто грають, так би мовити, на чужому полі. Мова українських турнірів – російська. Питання, як правило, пишуться з-за кордону. Зрозуміло, що закордонним авторам – російським у першу чергу – важко щось писати на внутрішньоукраїнських реаліях, натомість частіше трапляється власне російський контекст. У порядку речей така тематика, як класична російська література, радянське кіно, радянське повсякдення тощо. Людям, для яких російська мова є рідною або які краще знаються на творах російських письменників, простіше в цьому орієнтуватися. Гравцям із Західної України, котрі не вчили російської мови, це важче дається.
У цьому, власне, й питання. Якщо останнім часом Західна Україна почала завойовувати місце на осонні, це свідчить про еволюцію питань, які стають культурологічно ближчими західноукраїнським учасникам, чи, навпаки, про те, що нове покоління західноукраїнських гравців глибше занурене в російсько-радянський контекст, в смисли «русского мира»?
Можна сказати так: «І чужому навчайтесь, і свого не цурайтесь». Можливо, нове покоління трохи детальніше знайомиться із тематикою, яку нам пропонують, надолужуючи прогалини у знаннях. Але, з іншого боку, це не значить, що ми мусимо ангажуватися в ці культурні традиції повністю і приймати їх надто близько. Зрештою, більшість активних українських учасників є послідовними патріотами.
На сайті Ліги українських клубів є перелік редакторів, які готували питання для фінальної частини чемпіонату України, і більшість з них представляють Москву й Санкт-Петербург, є також із Вірменії, Білорусі, Узбекистану, є з Великої Британії, але люди з російськими прізвищами. Інакше кажучи, питання українцям пишуть люди, достатньо далекі від української сфери смислів. Чи можлива і чи потрібна «українізація» гри «Що? Де? Коли?» в Україні?
Проблема одна-єдина, але її вирішити неможливо: підбір редакторів відбувається з тих людей, які не беруть участь у чемпіонаті України. У нас є хороші редактори, хороші автори, але всі вони задіяні як гравці своїх команд. Тому доводиться фактично обмінюватися питаннями з іншими країнами і залучати іноземних редакторів. Варто теж зауважити, що спортивне «Що? Де? Коли?» є в принципі феноменом пострадянським. Тому в нього грають або на теренах колишнього Радянського Союзу, або в середовищі емігрантів – як правило, вихідців з пострадянських країн: у Сполучених Штатах, Ізраїлі, Німеччині. Можна зауважити, що існує всеукраїнський студентський турнір, провідну роль у підготовці якого беруть саме українські автори та редактори. Те саме зі шкільними турнірами, які відбуваються і російською, і українською мовами.
На який результат розраховують «Песиголовці» у цьогорічній першості України?
На жаль, цього разу не вдасться замахнутися на призові місця, тому що на першому етапі ми дуже сильно відстали від лідерів: вінничан, дніпропетровців і чинних чемпіонів з Донецька. Починаючи з четвертого місця, щільність команд дуже висока, тому щось прогнозувати важко. Будемо, звичайно, старатися показати себе якнайкраще й посісти місце якомога ближче до п’єдесталу.
Розмову вів Сергій Стуканов.
