У 1944 році Герой Радянського союзу старший лейтенант Іван Доценко отримав бойове завдання розбомбити німецькі позиції поблизу Львова. Уродженець села Чернечий Яр, що поблиху славнозвісної Диканьки, з честю виконав це завдання, проте на свй аеродром більше не повернувся. Героя внесли до числа загиблих.
Про це пише expres.ua з посиланням на welcome-to-poltava.com.ua.
Виявилося, що 1967 року радянська делегація діячів науки та культури відвідала World Expo 67 у Монреалі (Канада). Народний артист Махмуд Есамбаєв теж був у складі делегації. Він так феєрично станцював чеченський танець, що прем'єр-міністр Канади Лестер Пірсон запитав Махмуда, що він хотів би отримати в подарунок. Танцюрист відповів: «Я хотів би подивитися, як тут живуть індіанці, і побачити їхні танці». Наступного дня радянська делегація була запрошена в резервацію племені Мохавк.
Вождем племені виявився високий, сильний і красивий чоловік, весь покритий татуюванням. Хоча він й був одягнутий в індіанський костюм, це не могло приховати його військової виправки. Есамбаєв попросив переладача: "Скажи вождю, що він дуже гарно виглядає». У відповідь вожлдь відповів українською: "Доброго дня! Ласкаво просимо до мене в кімнату»
Потім вождь говорив російською з членами радянської делегації. Завершив аудієнцію обід, котрий гостям подала дружина вождя – на столі були полтавські галушки та українська горілка. Після обіду вожь запропонував заспівати «Розпрягайте хлопці коней», причому його діти та дружина-індіанка йому підспівували.
Коли його запитали, хто він такий. Вождь відповів: «Я Іван Доценко з Полтави, індіанці дали мені ім'я Стрибаючий Вогонь, а моє англійське ім'я Джон Макнабер». Виявилося, що під час бомбування Львова Доценко не загинув, а потрапив у німецький полон. Після звільнення американцями, він налякався повертатися додому, аби не потрапити до сталінських катівень. Доценко переїхав за океан і змінив прізвище.
Працюючи в одному з індіанських поселень, він закохався в молоду індіанку, котра виявилася донькою вождя. Вони одружилися і незабаром після смерті тестя Іван Доценко перейняв його посаду. Він правив мохавками кілька десятків років, користуючись великою повагою та любов’ю.
На жаль, після цього контакти інданського українця з рідною землею припинилися. Невдовзі Іван Доценко важко захворів і помер. А за якийсь час канадська влада розформувала резервацію Мохавк, давши змогу її мешканцям вільно мешкати на теориторії Канади. Тож де тепер живуть нащадки полтавського Чингачгука невідомо.
