У Львові триває виставка робіт абстрактного живопису під назвою "Емоції та почуття"/"Emotion&Feelings" молодої львівської художниці Олесі Гупало. Про творчі досягнення дівчини, натхнення, плани на майбутнє у нашому інтерв'ю.
Олесю, розкажи, будь ласка, детальніше про цю виставку, чим вона унікальна?
Вона унікальна тим, що я вперше роблю виставку абстрактного живопису - це є абстрактний експресіонізм. Мені було цікаво, як люди реагуватимуть на таке вираження моїх емоцій та почуттів, тобто те, як я їх бачу та відчуваю.
Розпочалось все з того, що у мене з'явилась ідея виразити на картині кохання та закоханість, адже в англійській мові немає двох різних слів на позначення цих почуттів. Відтак, я намалювала дві картини під назвами "Кохання" та "Закоханість". Ці дві картини були початком, а згодом я вирішила намалювати й інші картини – це «Пристрасть», «Смуток», «Меланхолія» та інші. Усі вони становлять виставку під назвою "Емоції та почуття"/"Emotions&Feelings". Ця виставка сьогодні налічує близько 20 картин, і думаю, що невдовзі я доповню її ще картинами, адже ще не встигла виразити усіх емоцій.
Також на цій виставці можна побачити розпис стіни, там зображений силует Львова і маленький велосипед, який я малювала спеціально для ресторану. Такий розпис стіни я робила вперше, і звісно був страх.
Чи можна придбати картини?
Так, на кожній із картині є мої контакти.
Чи вже звертались до тебе покупці?
Ще ні, враховуючи те, що виставка відкрилась нещодавно.
Яка вартість твоїх картин?
Від 700-1500 гривень.
Чи брала ти участь у інших виставках?
Так, звісно. Моя перша індивідуальна виставка відбулась восени минулого року. Тоді було представлено майже усі мої картини, які я зробила впродовж двох років. Адже саме два роки тому я почала малювати у техніці олійного живопису. На першій виставці були представлені картини, які я малювала гуашшю та аквареллю. Тоді було близько 30 картин, і нам вдалось продати одну картину під назвою «Магнолія».
Окрім того, я двічі брала участь у групових виставках весною та восени. На кожній із них були представлені по дві мої картини. Одна із них відбувалась у столиці у «Домі художника». Там було багато картин як і професійних художників, так і початківців. Це, звісно, принесло мені новий досвід, я побачила, що малюють зараз, а також які інтереси в людей.
Також я брала участь у благодійних аукціонах. Я була дуже здивована, що на благодійних аукціонах продались картини. Із першого аукціону вилучені кошти віддали на лікарню «ОХМАДИТ» для ремонту відділення кардіології для дітей. Там була продана моя картина «Імпровізація», її вартість становила 500 грн. Інших благодійний аукціон був присвячений реставрації копії козацького корабля – чайки «Пресвята Покрова». На цьому аукціоні купили мою картину за 2 тис. гривень.
Я дуже рада, що мої картини можуть приносити користь у таких справах. Я намагаюсь долучатись до таких аукціонів.
На твою думку, чи готові сучасні українці до розуміння образотворчого мистецтва?
В Україні є багато сучасних художників, відтак, образотворче мистецтво розвивається, але арт-ринок все таки потребує більшого розвитку. Мені здається, що люди ще не зовсім розуміють, що несе в собі сучасне мистецтво. Варто звернути увагу на те, що є різні погляди на те, що таке мистецтво і як його сприймати.
Думаю, що потрібно робити більше культурних заходів, виставок, які зацікавлюватимуть людей.
Що тебе надихає?
Різні речі, насамперед – це література. Багато моїх картин присвячені літературі. Наприклад, одна із них була присвячена роману Дж. Д. Селінджера "Ловець у житі". До речі, її вдалось продати у США.
Минулого року я та мій хлопець відкрили інтернет-магазин, який дає змогу продавати картини в США та в Європі. І власне саме цієї картиною зацікавилась викладачка літератури із США.
Щодо моєї улюбленої літератури, то надаю перевагу світовій класиці. Для прикладу, це Макс Фріш, Федір Достоєвський, Володимир Набоков.
Також мене надихає кіно, мій улюблений фільм це – «Куди приводять мрії». Я дивлюсь дуже багато фільмів, це здебільшого філософські фільми, інколи із заплутаним сюжетом.
Чи є в тебе період доби, коли тобі найкраще малювати?
Найчастіше це вечір, однак коли є натхнення, тоді й малюю. Для мене важливо малювати, коли я наодинці, щоб мене нічого не відволікало, найчастіше пишу свої картини під музику.
Коли ти відчула потяг до мистецтва? Чи пригадуєш першу картину?
Власне, перша картина олійного живопису з'явилась два роки тому, коли я пішла у художню школу. Це була копія картини Ренуара - його квітів.
Загалом любила малювати я ще в школі, а вже коли вступила на філологічний, більше цим не займалась. Одного разу мій хлопець подарував мені олійні фарби, однак я вагалась, чи варто малювати і тоді пішла на курси малювання. Саме тоді, я знову почала малювати і отримувати велике задоволення. Я дуже йому вдячна, бо не знаю, чи наважилась я б сама знову почати.
Я й зараз не можу із впевненістю сказати, що вмію малювати, але я продовжую вчитись.
Розкажи про свої мрії?
Мрії щодо мистецтва – це намалювати чим побільше картин і виразити там головні ідеї, як я бачу світ.
Чи плануєш на цьому заробляти, чи це як хобі?
Планую, зараз мені вдалось продати понад 10 картин, кілька й за кордоном. Після закінчення університету я хочу займатися цією справою серйозніше. Можливо, й намалювати більше картин, щоб на виставці було не 20 картин, а 40. Хочу перевірити, чи будуть люди зацікавлені в цьому.
Як ти сприймаєш критику у свій бік ?
Залежно, яка це критика. Інколи мене це дуже ображає, бо розумію, що людина просто хоче виразити якісь свої негативні емоції. Враховуючи те, що найчастіше читаю відгуки в соцмережах, то стараюсь фільтрувати, яку критику мені сприймати, а яку ні. Щодо абстрактних картин, я розумію, що люди, найймовіршіне, ще не є готові. На мою думку, для кожної картини є своя людина, якій це сподобається.
Загалом я відкрита до критики, бо розумію, що мені є ще чому вчитись. Критика загалом це добре, тоді людина може бачити свої переваги та недоліки.
Любиш подорожувати?
Так, дуже люблю. Я дуже люблю море, і одна із моїх картин присвячена морю. У майбутньому планую намалювати ще кілька таких картин. Також люблю Крим, мрію побувати в Італії.
Чи є якісь кольори, які переважають на твоїх картинах?
Я насправді не помічала цього, але на першій виставці люди сказали, що все таки у мене переважає темна гама. Я насправді була дуже здивована, адже не задумувала такого.
Мені більше подобаються пастельні тони, особливо усі відтінки коричневого. В моїх картинах немає переваги однієї гами кольорів над іншою, також немає улюбленого стилю чи манери виконання. Кожна картина різна, особлива та унікальна.
Чи робиш ти копії картин?
В мене був такий досвід. Жінка із США, яка купила мою картину, попросила репродукцію моєї картини, а щодо картин інших митців, то поки що це тільки в планах.
Чи ти даруєш картини друзям, знайомим?
Так дарую. Мій хлопець дуже любить, коли я дарую йому мої картини. В нас вже така традиція на день народження дарувати картини. Також хочу подарувати картину мамі, вона вже замовила, яку саме вона хоче.
Щоб дарувати людині картину, потрібно дуже добре її знати і бути впевненою, що це їй сподобається. Бо буває, що подаруєш, картина гарна, однак людина не розуміє.
Загалом я вже подарувала понад 5 картин.
Окрім малювання, чим ще займаєшся?
Я люблю писати прозу, а ще мрію видати свій роман. До цієї мрії теж мене надихнув мій хлопець, бо він теж пише і, власне, є мрія видати в одній книзі наші два романи. Цього року я хочу спробувати свої сили на літературному конкурсі "Коронація слова". Це роман-притча про те, що для нас таки ідеал. На мою думку, для кожного вони різні, кожен в житті шукає свою половинку, яка й буде ідеалом для нього.
Колись я також писала вірші, однак згодом зрозуміла, що таки проза передасть більше моїх ідей та емоцій, проза дає більше змоги для роздумів.
Яку останню книгу ти прочитала?
"Пікнік на узбіччі" братів Стругацьких.
Ти вже знайшла себе?
Мені подобається малювати, я б ще хотіла навчитись грати на фортепіано. Дійсно я маю багато можливостей і не хочеться їх втрачати. Я таки думаю, що образотворче мистецтво це моє. Саме завдяки ньому я можу виразити себе і весь свій внутрішній світ. Я гадаю, я знайшла себе.
Яке твоє життєве кредо?
Моє життєве кредо це те, що у світі усе відносно, але повинен бути стержень, який не змінюється, а це - віра, переконання, принципи. Також я мрію про будинок із садом, однак і міське життя мені до вподоби, адже тут багато можливостей для саморозвитку - це культура, мистецтво, кіно, театр.
Поділись своїми планами на майбутнє.
Зробити ще якусь серію картин, у мене вже є ідеї, однак ними поки не ділитимусь. Якщо так коротко, то я б хотіла намалювати символічні картини, більше додати філософії. Також в мене є ідеї продовжувати малювати картини по романах. Зараз я вже намалювала картини, присвячені романам Рея Бредбері "Кульбабове вино" та Френсіса Скотта Фіцджеральда "Великий Гетсбі". В найближчих планах картина за мотивами твору "Синій птах" Моріса Метерлінка.
Виставка "Емоції та почуття"/"Emotion&Feelings" триватиме до кінця червня за адресою:
м. Львів, вул Шевченка 111а. ТЦ "LEGENDA CLASS",
6 пов. Ресторан "Вишиванка". Години роботи 11.00-20.00
Розмову вела Тетяна Яценко.
