«Анатолій Павелко зайняв, насправді, досить вигідну для себе позицію. З однієї сторони його діяльність, що зводиться до «чорного піару» в основному забудовників малих ГЕС, фінансується міжнародною організацією WWF (Всесвітній фонд природи), яка, до речі, навіть немає офіційно зареєстрованого представництва в Україні, а отже й не має можливості повністю контролювати діяльність українських «спеціалістів» на місцях, а з іншого – найбільшими конкурентами відновлюваної енергетики – монополістами традиційної енергетики, які не шкодують коштів на таке «благе діло», - про це пише сайт mukachevo.net.
Чим більше негативу публікує «спеціаліст», тим більше наповнюються його кишені, тому він і проводить таку активну діяльність, при цьому навряд чи «ділиться» з громадами, чиї інтереси нібито захищає.
Зупинимося детальніше на фінансуванні. Якщо готівкові надходження важко прослідкувати, то фінансування WWF прозоро публікується на офіційному сайті Фонду у вигляді річних звітів. Отже, бачимо, що WWF фінансується за рахунок: індивідуальних внесків (на 32%, що склали 85 253 526 $ в 2014р), державних контрактів і грантів (на 19%, що склали 50 815 516 $ в 2014р), послуг/ товарів та інших надходжень в негрошовій формі (на 19%, що склали 50 280 649 $ в в 2014р), інших неопераційних внесків (на 10% , що склали 26 364 229 $ в 2014р), внесків до бюджету Фонду (на 9%, що склали 23 357 358$ в 2014р), доходів мережі WWF (на 7%, що склали 17 900 629 $ в 2014р), корпоративних вкладів (на 4%, що склали 12 376 256 $ в 2014р). Таким чином можна тільки здогадуватися, які суми отримує Львівський співробітник WWF за свою активну діяльність .
Крім того, окремі грошові потоки йому надходять від представників традиційної енергетики, які зацікавлені в знищенні відновлюваної енергетики як галузі в цілому, або принаймні, в значному зменшенні іі долі на ринку, оскільки альтернативщики становлять загрозу їхнім прибуткам. Наглядно лобіювання їх інтересів можна побачити в активній діяльності А.Павелко з подання звернень до владних органів з проханням запровадити мораторій спочатку на будівництво та погодження документації для малих, міні та мікро ГЕС, а згодом і на надання «зеленого тарифу» для малих, міні та мікро ГЕС в України на період ніби то «до здійснення системних кроків щодо екологізації гідроенергетики». До речі, до такої «корисної справи» А.Павелко залучає своїх товаришів: Дмитра Скрильнікова, представника «Бюро екологічних розслідувань», в якому також працював сам пан Павелко, Петра Тєстова представника Турклубу "Гряда" та Олексія Василюка з «Національного екологічного центру України» (останні одночасно з вересня 2014 року розпочали свою діяльність в МБО «Екологія-Право-Людина» ), котрі так дружньо підтримують кампанію «ЗБЕРЕЖЕМО КАРПАТИ ВІД ЗАБУДОВИ ГЕСами!».
Загалом, найзаповзятіші активісти, що виступають проти будівництва малих ГЕС звикли виставляти свої вимоги до «інвесторів» і користуватися в своїх інтересах їх «доброю волею», при цьому нацьковуючи на останніх громади, що блокують будівництво МГЕС і не підозрюють про свою ключову роль в збагаченні активістів-організаторів– і все це не заради збереження екології регіону, а просто задля особистої вигоди. Так, в одній зі своїх публікацій А.Павелко пише : «т. зв. «інвестори» не беруть до уваги думку владних органів, екологів, громади.», хоча насправді на практиці забудовники МГЕС приймають до уваги майже всі вимоги громади, здійснюють допомогу мешканцям та проводять активну роботу з благоустрою населеного пункту, на території якого знаходиться МГЕС, проходять погодження та отримують дозволи в усіх необхідних інстанціях, в тому числі екологічних.
Тема в кожній публікації пана Павелко розглядається досить однобоко, що свідчить про свій інтерес автора та факт написання матеріалу «на замовлення». Розглянемо, для прикладу, статтю «про міфи малої гідроенергетики». Так, Павелко вважає міфом той факт, що малі ГЕС є джерелом підвищення енергетичної безпеки країн.
*Вирізка зі статті:
«Насправді, на сьогодні близько 70 малих ГЕС по всій країні виробляють лише 0,16 % електроенергії в країні. В обсягах виробництва електроенергії це абсолютно незначні показники. Навіть за умови збільшення виробітку у 10 разів (що потребуватиме будівництва 700 малих ГЕС потужності, аналогічної існуючим), відсоток виробітку збільшиться до 1,6%. Це не буде достатнім навіть для покриття пікових навантажень. Але 700 нових малих ГЕС означатимуть фактичне повне знищення природних річок в Україні і остаточну крапку на розвитку, наприклад, туризму і рибальства, пов’язаних з природними річками».
– Дійсно, частка електроенергії виробленої з енергії води є досить незначною і сама по собі мала гідроенергетика не здатна забезпечити енергетичну безпеку країни, проте в комплексі з іншими видами відновлюваної енергетики (енергії сонця, вітру, біомаси) вона може слугувати важливим і можливо, навіть ключовим елементом в складному пазлі енергетичної системи України, тим паче зважаючи на торішню практику віялових відключень та теперішню нестабільність в постачанні енергоресурсів, що нам не по кишені через спекулятивно завищені ціни на них. Такі тенденції навряд чи найближчим часом заміняться більш позитивними, а тому суспільство повинно використовувати всі можливі варіанти забезпечення енергетичної безпеки країни, в тому числі, малу гідроенергетику.
Ще одним міфом він називає дешевизну та екологічність електроенергії, котра допоможе покращити енергозабезпечення віддалених громад.
* Вирізка зі статті :
«Насправді, через застосування «зеленого тарифу», електроенергія від малих ГЕС є вкрай дорогою і не має жодної категорії споживачів, котрі готові купувати її за встановленими цінами. На сьогодні ціна електроенергії за «зеленим тарифом» малих, міні та мікро ГЕС така:
ГЕС потужністю до 200 кВт - 3 грн. 49,8 коп. за 1 кВт-год;
ГЕС потужністю від 200 кВт до 1 МВт - 2 грн. 43,98 коп. за 1 кВт-год;
ГЕС потужністю від 1 МВт до 10 МВт - 1 грн. 82,99 коп. за 1 кВт-год.
В той же ж час ціна електроенергії для різних категорій споживачів станом на вересень 2014 року така:
населення - від 28,5 коп. до 1 грн. 34 коп. за 1 кВт-год.;
промислові споживачі платять від 97 коп. до 1 грн. 23 коп. за кВт-год.
З ціною на електроенергію, котра значно вище відпускної ціни для споживачів, малі ГЕС не мали б жодного клієнта. Але для того, щоб гроші усе ж текли до кишень спритних ГЕС-ділків, вигадали окрему схему. Адже держава зобов’язує енергоринок викуповувати всю електроенергію, вироблену на малих ГЕС, саме за згаданим вище, неймовірно високим «зеленим тарифом».
Для повноти картини порівняймо ціни на електроенергію, що виробляється малими ГЕС з цінами на електроенергію традиціних виробників, котрі забезпечують майже 99 % енерговиробництва у країні. А ціни продажу електроенергії такі (вересень 2014):
Атомні електростанції продають 1 кВт-год електроенергії за 30,5 коп.;
Теплоелектростанції продають 1 кВт-год електроенергії за 84 коп.;
Великі ГЕС продають 1 кВт-год електроенергії за 49 коп.
Тобто, електроенергія традиційних виробників дешевша електроенергії малих ГЕС щонайменше у 2,17 рази. А порівняння з іншими категоріями (міні та мікро ГЕС) взагалі засвідчить гігантський розрив. Тобто, на сьогодні електроенергія малих ГЕС, що продається за «зеленим тарифом», є абсолютно неконкурентоспроможною на ринку, і їх прибуток забезпечується лише наявністю схем обов’язкового викупу».
Насправді, на тарифи для населення вся відновлювана електроенергетика впливає лише на 12,85%, а мала гідроенергетика, про мізерну долю в енергосистемі якої зазначав пан Павелко, здійснює майже невідчутний вплив на ціну електроенергії для споживачів. Чомусь автор не пише про те, що тарифи для населення зростають далеко не в такому відсотковому співвідношенні і будуть зростати і надалі доки вартість традиційної енергетики (її паливної складової), а саме вартість імпортованих енергоресурсів, на яких продовжують збагачуватися монополісти, перестане бути конкурентноспроможною і взагалі доступною для населення. Натомість, автор нарікає на «дороговизну» електроенергії , що виробляється на малих ГЕС.
Також нічого не сказано про негативний в глобальних масштабах вплив на навколишнє середовище, який здійснює традиційна енергетика (радіація, вогонь однієї з найбільших пожеж АЕС у світі, сморід, пил і сірка викидів навколо вугільних станцій і шахт, хвороби, скалічення і загибелі шахтарів, затоплені села, і що найгірше - збільшення парникового ефекту! ), про відсоток зношення устаткування ТЕС, великих ГЕС, АЕС, яке не довго зможе в такому стані служити на благо України без значних капіталовкладень на реконструкцію та переоснащення та про державні програми фінансування традиційної енергетики, які забрали з Держбюджету за 2014 та неповний 2015 р. близько 11,6 млрд. грн наших з Вами коштів і не відомо скільки ще заберуть . На сьогодні це такі програми Міністерства енергетики та вугільної промисловості України як „Державна підтримка вугледобувних підприємств на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції”, „Реструктуризація вугільної та торфодобувної промисловості”, „Гірничорятувальні заходи на вугледобувних підприємствах”, „Фізичний захист ядерних установок та ядерних матеріалів”.
Додатково ще близько 2 млрд грн витрачається з Держбюджету за такими програмами Державного агентства України з управління зоною відчуження як „Внески України до Чорнобильського фонду "Укриття" та до рахунку ядерної безпеки ЄБРР”, „Радіологічний захист населення та екологічне оздоровлення території, що зазнала радіоактивного забруднення”, „Наукове забезпечення робіт та інформаційні системи щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи”, „Виконання робіт у сфері поводження з радіоактивними відходами неядерного циклу, будівництво пускового комплексу "Вектор" та експлуатація його об'єктів”, „Підтримка екологічно безпечного стану у зонах відчуження і безумовного (обов'язкового) відселення”, „Підтримка у безпечному стані енергоблоків та об'єкта "Укриття" та заходи щодо підготовки до зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС”.
Всі ці кошти (в додаток до тарифу) завуальовано забирають з наших з Вами кишень ! - Ось тепер самі порівнюйте реальні, а не нав’язані Вам ціни традиційної та малої гідроенергетики, не кажучи вже про їх екологічні наслідки.
Так, ми пам’ятаємо і відчуваємо на собі сьогодні страшні наслідки Чорнобильської катастрофи, котрі будуть переслідувати нас і в майбутньому не лише з екологічної, а й з економічної точки зору. І попереду на нас чекає важлива місія з закриття 15 атомних блоків, функціонування яких може привести до ще трагічніших наслідків, наслідків, на усунення яких (якщо взагалі буде така можливість їх усунути) необхідні будуть колосальні грошові ресурси. То невже ми хочемо перекласти на плечі наших дітей, внуків, правнуків невиправдано високу вартість далеких від екологічності атомних кВт*год лише через свою теперішню бездарність?
Якби пан Павелко дійсно піклувався про екологію, то мабуть, «не забув» би написати про це хоч слово. Постає питання – чому «забув»?
Крім того, як бачимо зі статті, автор переймається далеко не долею віддалених від загальної електромережі регіонів, а лише можливістю написати про мнимі «недоліки» малих ГЕС:
* Вирізка зі статті:
«Що стосується покращення місцевого енергопостачання, то і тут малі ГЕС в Україні не можуть похвалитися досягненнями. Адже вся їх електроенергія продається у загальну мережу (це і є умовою отримання «зеленого тарифу»). В той же ж час нормальна практика такого бізнесу іде шляхом забезпечення електроенергії місцевих споживачів, і лише надлишки електроенергії (тобто неспожита частка) продається у загальну мережу».
Продаж електроенергії в загальну мережу – не є проблемою чи недоліком малих ГЕС – це лише існуюча модель ринку «єдиного покупця», яка діє в Україні, що передбачає купівлю всієї електроенергії ДП «Енергоринок». Не зважаючи на факт продажу електроенергії виробленої на МГЕС спочатку в загальну мережу, в кінцевому результаті віддалений населений пункт буде все рівно забезпечений електроенергією, що є важливішим показником для регіону, ніж сама (діюча для всіх видів генерації) система функціонування енергоринку України.
І це лише невелика вирізка зі статті, з якої можемо судити про «обізнаність» безконтрольного «спеціаліста» представництва всесвітнього фонду WWF в Україні та про явний пропагандизм в його публікаціях».
