Львів – культурна столиця України. Це улюблена теза влади Львова і особисто міського голови Андрія Садового. Чиновники обожнюють розповідати про унікальність міста та його потенціал, акцентуючи на значущості культурної спадщини міста Лева. Однак, на практиці все виглядає геть інакше.
Як відомо, історичний центр Львова занесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Також відомо, що на території об’єкту світової спадщини археологічні дослідження є обов’язковими ще на стадії проектування. Тобто вони повинні передувати будь-яким земляним роботам. На практиці все виглядає інакше – археологів кличуть тоді, коли пам’ятку вже почали руйнувати.
Як розповів у коментарі Гал-інфо директор НДЦ «Рятівна археологічна служба» ІА НАН України Олег Осаульчук, у Львові завжди «забувають» про археологію.
Він нагадав, що проекти, які передбачають земляні роботи, без проблем отримують усі погодження профільних управлінь Львівської міської ради, навіть якщо у супереч законодавству археологічні дослідження не передбачають. Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, яке мало б стежити за цим, також «забуває» про потребу археологічних досліджень.
«Маємо чимало прикладів, коли археологію не передбачали, а потім екстрено кликали нас на об’єкт. З найвідоміших випадків – це реставрація церкви св. Миколая, де виявили більше 60 людських останків, рештки Високого замку, Собор св. Юра. До речі, за Святоюрський комплекс відповідало обласне управління, але там також проігнорували археологію. До цього списку можна додати капітальний ремонт вул. Лесі Українки, куди археологам мало не з боями довелося прориватися.
Усі новобудови в історичній частині міста переважно зводять без археології. Звісно ж, це відповідальність управління охорони історичного середовища. Там можуть розповідати, що вони не мають прав і їх ніхто не доводить до відома, але до прямих функціональних обов’язків органу охорони культурної спадщини, окрім надання усіляких дозволів, входить ще й моніторинг та відстежування можливих порушень», - сказав Олег Осаульчук.
Він наголосив, що усі залякування забудовників є безпідставними, адже у Львові ще немає жодного прикладу, де в результаті археологічних досліджень будівництво об’єкту було б забороненим.
«Чиновники спеціально накручують забудовників тим, що археологія – це неминуча зупинка будівництва і шалені кошти, і ризик зупинки будівництва як такого взагалі. Не пам’ятаю, щоб в результаті проведених археологічних досліджень десь було зупинено будівництво. Археологи мають просто дослідити ділянки, все зафіксувати. Після цього будівництво продовжується далі. Не йдеться про те, щоб зберегти усю старовину Львова та накрити місто ковпаком. Нам важливо дослідити та зафіксувати історичну інформацію, щоб рухатися далі. Натомість чиновники накручують забудовників, що археологія дуже дорога. Навіщо це їм? Це питання залишається відкритим», - сказав Олег Осаульчук.
Він рекомендує забудовникам не оббивати кабінети чиновників у мерії, а проконсультуватися з археологами, аби потім не опинятись в центрі скандалів.
«Не знаєте, як зробити, то зробіть все відповідно до чинного законодавства», - сказав Олег Осаульчук.
Кандидат архітектури, доцент кафедри реставрації архітектурної і мистецької спадщини Інституту архітектури НУ «Львівська політехніка» Василь Петрик зазначив: «Знаючи ситуацію і те, що Львовом керують великі будівельні корпорації, а не міські обранці, немає чому дивуватись. Роботи без археологічних досліджень у Львові – це систематичні порушення законодавства. Закон про охорону культурної спадщини в Україні не діє. А у Львові не діє він на усі 100%. У Львові ніхто не дотримується цього закону і, навіть, саме управління. Але це, очевидно, принципова позиція міського голови та головного архітектора Львова. Коли українські закони не відповідають здоровому глузду головного архітектора, то їх не потрібно виконувати. Це він сам свого часу заявив на містобудівній раді».
Ми вирішили нагадати про найвідоміші об’єкти, в процесі реконструкції яких намагалися уникнути археології, і які дали сенсаційні відкриття.
Високий мур на вул. Лесі Українки
У 2012 році проводили капітальний ремонт вул. Лесі Українки. Проект ремонтних робіт був розроблений без урахування пам`ятко-охоронних вимог, затверджений без пам`ятко-охоронної частини і, відповідно, будівельні роботи почалися за наявністю дозволів усіх міських інстанцій, окрім тих, які повинні були здійснювати нагляд за цим процесом, зважаючи на те, що вулиця пролягає через історичний Львів.
Було відомо - за архівними мапами та реконструкцією Миколи Вітвіцького, що під вул. Лесі Українки залягають рештки Високого муру. Уже в першому ж шурфі, на глибині 80 см від поверхні, археологи наштовхнулись на залишки Вежі медоварів і пивоварів.
Високий мур був закладений орієнтовно у XIV ст. Високий та низький мури формували дві перші лінії оборони готичного Львова і до завершення третьої лінії оборони у середини XVI ст. визначали обороноздатність міста. Внутрішній Високий мур завдовжки 1700 метрів охоплював по периметру Середмістя, а Низький мур простягався поміж міськими брамами з трьох сторін міста.
Археологічні дослідження на вул. Лесі Українки були важливі для міської історії, адже вони допомогли дізнатись точне місце розташування оборонних веж та муру.
Усі рештки, які археологам не вдалося дослідити і ті, які виявили, – надійно законсервовані 20-сантиметровим шаром бетону і шаром бруківки на цементній основі. До пам’ятки археологи не матимуть доступу принаймні кілька десятиліть.
Історичний Львів захований під бетоном
60 покійників і Церква Миколая
У 2017 році археологи НДЦ «Рятівна археологічна служба» Інституту археології НАН України в екстреному порядку досліджували прицерковну територію однієї з найстаріших церков Львова - Святого Миколая, що на вулиці Богдана Хмельницького. Під час досліджень археологи виявили понад 60 поховань, які датують не пізніше, ніж кінець XVIII ст. Поховання були розміщені на глибині від півметра до двох з половиною метрів від нинішньої поверхні.
Церква Святого Миколая (УПЦ КП) вважається однією із найдавніших православних святинь Львова. Точна дата будівництва храму невідома, однак, за деякими джерелами, у 1300 році церква вже існувала. Згодом її декілька разів перебудовували.
Традиційно для Львова, проект реставрації пам’ятки не передбачав археологічних досліджень. Саме тому вони почалися пізніше, в терміновому порядку, лише з початком реставраційних і будівельних робіт.
Про реставрацію пам’ятки національного значення церкви Святого Миколая археологи дізналися випадково. Відповідно до нормативно-правових актів, археологічні дослідження на цій території, тим більше на пам’ятці національного значення, повинні бути у складі комплексних наукових досліджень, які передують розробці проекту реставрації пам’ятки. Натомість археологам довелось працювати паралельно з будівельниками.
Тоді керівник управління охорони історичного середовища ЛМР Лілія Онищенко-Швець запевняла археологів, що йдеться лише про реставрацію фасаду та даху. Натомість проект передбачав і земляні роботи.
Археологи не помилилися і в кожному шурфі, які були закладені на місці майбутніх водозбірних колодязів, виявили давні поховання і давній культурний шар, товщиною до трьох метрів.
Додамо, що за дослідження на території церкви св. Миколая археологи не отримали жодних коштів, хоч роботи були виконані ще у 2017 році.
У Львові археологи розкопали давній цвинтар
Високий замок
Також у 2017 році працювали над проектом реставрації та консервації руїн Високого Замку. І знову не було передбачено проведення археологічного нагляду та досліджень під час реставрації пам’ятки національного значення.
Як виглядають руїни Високого Замку після реконструкції за 5 мільйонів
Пам’яткоохоронні структури, у тому числі управління охорони історичного середовища, проігнорували вимоги закону щодо проведення комплексних археологічних досліджень.
На початку вересня 2017 року «Рятівна археологічна служба» розпочала дослідження у парку «Високий замок». На замовлення ЛКП «Зелений Львів» археологи мали провести шурфування кількох ділянок, які планують відвести під будівництво станцій та проміжних опор під майбутню канатну дорогу.
Тоді, вперше під час археологічних досліджень, археологи виявили фрагмент мурів Високого замку. За розмірами цегли мур орієнтовно датується XIV ст. Науковці припускають, що знахідка, ймовірно, була фрагментом мурів так званої захаби - в'їзду на Високий замок.
Реставрація руїн Високого Замку: у Львові знову наплювали на археологію
«Сухий» фонтан на площі Галицькій
Цьогоріч у Львові розгорівся черговий скандал. Археологи та архітектори забили на сполох, адже під час облаштування сухого фонтану на площі Галицькій будівельники зруйнували культурний шар ХV ст. та частину давніх мурів, що виявились фундаментом костелу Воздвиження Чесного Хреста, спорудженого ще у 1539 році.
Від самого початку проектних робіт було відомо, що у Галицькому передмісті, безпосередньо перед Галицькою брамою, знаходився костел Воздвиження Чесного Хреста. Його було засновано у 1539 році, а збудовано у 1628 році. Архітектором храму був Альберт (Войтіх) Зичливий Капіносович. Церква простояла орієнтовно до 1802 року. Потім австрійська влада знесла її.
У 1880 році на площі Галицькій з’явилася криниця з фонтаном та скульптурою героїні однойменної балади поета Адама Міцкевича — німфи озера Світязь Світезянки, авторства польського скульптора Тадеуша Блотніцького. Скульптура була втрачена після Другої світової війни.
Орієнтовно після 1970 року було встановлено абстрактну композицію "Кульбаба", роботи львівського художника Олега Микити.
Цього разу також археологічні дослідження від самого початку не були передбачені проектом реконструкції. Однак, цей проект пройшов усі погодження профільних управлінь Львівської міської ради без жодних застережень. Робітники почали працювати без нагляду археологів і, як наслідок, екскаватором знищили частину фундаментів цієї пам’ятки.
Фонтан на кістках та зруйнована церква: скандал на площі Галицькій
Синагога «Хасидим Шуль»
Цього ж року спалахнув ще один скандал. Йдеться про початок будівництва бізнес-центру на вул. Сянській, 4 на місці першої не кагальної синагоги «Хасидим Шуль». Тут також розпочали будівництво без археологічних досліджень.
Незважаючи на те, що ця ділянка є частиною давнього єврейського кварталу, а за вказаною адресою ще на початку ХХ ст. діяла Хасидська синагога, забудовник без проблем отримав усі дозволи від міської влади та ДАБК (ДАБІ).
Після розголосу та активної позиції єврейської громади Львова, археологи таки потрапили на цю ділянку, але можливості для досліджень були вкрай обмежені початком будівництва.
Археологи заклали шурф і виявили сходи. Згідно з планувальної структури синагоги, сходи вели до Арон га-Кодешу (Ковчег Святині, священний ковчег із сувоями Тори). Це місце при східній стіні, де по центру була влаштована ніша, або шафа, де зберігалися Тори. Це найсвятіше місце у синагозі. Знаємо, що до нього з площини молитовного залу завжди ведуть сходи. Коли археологи прийшли на другий раз, то їм сказали, що виявлені сходи впали.
Скандал на Сянській: офісний центр на місці синагоги і син чиновниці Садового
Маємо знахідки і не маємо музею
Незважаючи на те, що Львів має багату історію і чимало артефактів віднайдених археологами, але в місті немає музею археології.
Науково-дослідного центру «Рятівна археологічна служба» Інституту археології НАН України вже багато років проводять розкопки в історичній частині Львова. Найдавніші знахідки датують слов’янським періодом, за висловлюванням істориків – «дописемним», тобто VІІІ-ІХ ст.
Вже майже 10 років науковці час від часу пропонують створити у Львові музей міської археології, але влада міста, очевидно, не зацікавлена у цьому.
Скарби, прикраси та унікальні артефакти: як жили і розважалися львів’яни в давнину
