Сьогодні у Львові та Львівській області зареєстровано 41 національно-культурне товариство різних етнічних груп.
27 грудня стало відомо, що в Україні з’явилося нове державне свято – День міжнаціональної злагоди та культурного розмаїття. Щорічно відзначатимуть його 21 травня. Відповідний указ підписав Президент України. Метою державного свята стане, зокрема, вільний розвиток культурного розмаїття корінних народів і національних меншин (спільнот) України, засвідчення поваги до їх внеску у відстоювання державного суверенітету і незалежності України, у збройну боротьбу з державою-агресором.
Зазначимо, що попри виклики пандемії COVID-19 та повномасштабної російсько-української війни, Львів та Львівська область залишаються мультикультурним середовищем. Сьогодні у місті та області зареєстровано 41 товариство сімнадцяти національних меншин. Про це Гал-інфо розповів начальник відділу релігій та національностей департаменту з питань культури, національностей та релігій Львівської ОВА Василь Дорош.
Які можливості і права мають національні меншини на Львівщині? Наскільки активними є громади інших національностей та як львів’яни можуть співпрацювати із ними? Детальніше Гал-інфо розповідає далі у статті.
Різноманіття національних меншин: статистика і географія
Станом на сьогодні, на Львівщині активно функціонує 41 національно-культурна організація різних етнічних груп. Серед них найбільше польських – 7, а також єврейських – 6. Як зазначив Василь Дорош, саме ці організації є сталими для Львівщини, адже етнічні спільноти поляків та євреїв вже тривалий час проживають у місті та на території області. Також на Львівщині активно діють 6 кримськотатарських організацій. Більшість із них були зареєстровані після окупації Криму росією у 2014 році.
– Маємо три організації грецькі. По дві організації мають азербайджанська спільнота, білоруська, болгарська, вірменська, німецька, чеська. І по одній організації мають такі національні спільноти, як грузинська, дагестанська, литовська, словацька, татарська, угорська і хорватська. Так, середовище є різноманітним, і ми завжди хотіли, і радію, що сьогодні маємо з кожною спільнотою хороший діалог і комунікацію, – розповів Василь Дорош.
На жаль, повномасштабне вторгнення росії, а до цього пандемія COVID-19, не сприяли розвитку спільнот національних меншин. Чимало представників багатьох товариств покинули територію України.
– До 2020 року майже всі товариства були доволі активними, мали велику кількість мистецьких колективів, долучалися до всіх заходів. Щороку відбувався форум національних товариств, який великою ходою проходив усією площею Ринок від обласної адміністрації. Натомість вже у постковідний і воєнний період ми бачимо, що діяльність окремих товариств значно зменшилась, - поділився пан Василь.
Також одним із викликів у співпраці адміністрації з етнічними групами є відсутність актуальної статистики щодо чисельності національних меншин. Останній актуальний перепис населення відбувся у 2001 році. У Державної служби статистики України були плани провести його у 2020-их роках, проте пандемія та повномасштабна війна їх зруйнували. До речі, більшість представників нацменшин, які проживають на Львівщині, мають українське громадянство, а тому володіють всіма правами, які гарантує законодавство України.
Важливо також, що географічного принципу розселення національних меншин на Львівщині немає, хоч насправді існують окремі села та містечка, де вже понад сто років корінним населенням є не українці, а інша етнічна група. Наприклад, у Яворівському районі є чимало прикладів населених пунктів, у яких у більшості проживають поляки за національністю.
– Більше таких випадків у нас немає, ми намагаємось відстежувати присутність представників тих національних спільнот, які до нас приїжджають і формують свої культурні осередки. Наприклад, так було з кримськими татарами. Після 2014 року на Львівщину приїхало чимало представників цієї етнічної групи, і їхні потужні осередки сформувалися в основному у двох містах – Дрогобичі та Львові. До речі, так на прикладі кримських татар можна побачити, що спільноти національних меншин в основному оселяються у мегаполісах, великих містах і районах, обласних центрах, - розповів Василь Дорош.
Почути і реалізувати
В Україні є чинним Закон “Про національні меншини (спільноти) України”, відповідно до якого “громадянам України незалежно від етнічного походження, належності до національних меншин (спільнот) гарантуються рівні громадянські, політичні, соціальні, економічні, культурні та мовні права і свободи, визначені Конституцією України”. Тобто представники етнічних груп мають право на самоідентифікацію, свободу вираження поглядів і переконань, думки, слова, совісті та релігії, освіту, використання мови нацменшини тощо.
У Львівській області, наприклад, функціонує низка недільних шкіл, де у дітей є можливість вивчати свою національну мову. Зокрема, в області є навчальні заклади, у яких вивчають єврейські мови (іврит/їдиш), хорватську, грецьку, вірменську, німецьку, болгарську, чеську, угорську і польську. У більшості такі недільні школи організовані при згаданих раніше національно-культурних товариствах.
Так, у людей інших національностей, які приїжджають на Львівщину і не знають української мови, можуть виникати труднощі у комунікації через мовний бар’єр, зокрема під час отримання адміністративних послуг чи інших. Водночас як зазначає Василь Дорош, це не ставало причиною упередженого ставлення до представників інших етнічних груп.
– Мета нашої співпраці з національними меншинами полягає у тому, аби кожен міг зберегти свою ідентичність. Ми зацікавлені у тому, щоб кожен представник національної спільноти почував себе вільно, аби кожному було комфортно, - наголосив Василь Дорош.
Водночас найчастіше представники національних спільнот все ж володіють українською мовою і комунікація із ними ведеться саме державною. Як зазначив начальник відділу релігій та національностей, це свідчить про повагу етнічних спільнот до України, держави, у якій вони проживають.
Забезпечують на Львівщині і право національних меншин на свободу віросповідання. Зокрема, українські татари, які у більшості сповідують іслам, мають три культурні осередки у Львові. У кожному з них певна частина приміщення переобладнана під місце для молитви. Важливо, що на відкриття одного із них у Львові були запрошені і представники тих етнічних спільнот, які сповідують християнство.
– Це приклад хорошої тенденції, коли є атмосфера взаємної поваги та розуміння того, що кожна людина має право сповідувати те, що вона хоче і вважає за потрібне, - зазначив начальник відділу релігій та національностей.
Наприклад, у вірменській спільноті національна ідентичність також тісно переплетена з релігійною. Вірменські кафедральні собори стають релігійно-культурним осередком для їхніх спільнот, адже у більшості їхні представники на Львівщині належать до Вірменської апостольської церкви. Представники польської спільноти часто є приналежними до римо-католицької церкви, тож у Львові також мають можливості для реалізації власних релігійних потреб.
Власна ініціатива як основа розвитку
Ще у 1997 році при Львівській обласній державній адміністрації було створено Раду представників громадських організацій національних меншин (сьогодні – Рада представників національно-культурних товариств). У липні 2024 року на засіданні було відновлено її діяльність та обрано Президію із її членів. Щороку вона обирається за принципом ротації та складається з 8 членів.
Рада є дорадчим органом, який забезпечує оперативну комунікацію між місцевим органом виконавчої влади і представниками етнічних спільнот Львівщини. “Ми хочемо чути їхні ініціативи з перших уст, а також аби вони самі знали, з ким розмовляють. Бо дуже часто ініціативи є, а вони не знають, кому їх доносити. А так ми регулярно збираємося, заслуховуємо їхні ідеї, радимось щодо того, як їх реалізувати”, - додав пан Василь.
До 2022 року у програмі роботи департаменту з питань культури, національностей та релігій Львівської ОВА було закладено кошти на реалізацію проєктів національних меншин. Представники етнічних спільнот писали програми і отримували необхідні кошти. У 2021 році сума відповідних коштів становила приблизно 300 тис. грн. Проте з початком повномасштабної війни можливостей державного фінансування проєктів нацменшин наразі немає, хоч це і не зупинило активну співпрацю державних установ з організаціями етнічних спільнот.
– Нещодавно у стінах Українського католицького університету разом з кримськими татарами ми були присутні на презентації дослідження щодо сприйняття українцями Криму, де говорили про солідарність кримських татар та українців в минулому, та про нові виклики консолідації в умовах поточних загроз. Це було соціологічне опитування, тобто у цьому випадку ми говоримо про наукові дослідження. У листопаді з угорською спільнотою відкривали Меморіальний парк жертвам сталінських репресій на Самбірщині. Перед тим із єврейською спільнотою ми організовували мистецьку подію. А ось нещодавно у Львові також відзначали єврейське свято Хануки. Як бачите, йдеться про різнопланові події. Але найважливіше у них – комунікація між спільнотами. У нас завжди є запит, а самі національні спільноти знають, чим ми можемо допомогти їм, навіть якщо не завжди є фінансові ресурси. Вони відчувають підтримку в нас, а ми відчуваємо підтримку в них, – додав пан Василь.
Звісно, підтримку національні спільноти отримують і від тих держав, звідки вони родом. Кожне товариство проводить комунікацію з консульствами рідних країн, проте активність цієї взаємодії залежить і від ініціативності самих етнічних груп, і від політики їхніх держав. Адже є країни, які зацікавлені не лише у розвитку осередків їхніх народів за кордоном, але й у поверненні цих людей додому. Натомість якщо держава більш пасивна у цьому напрямку, то й товариства не зацікавлені розвиватися, зазначив начальник відділу релігій та національностей.
– Вони самі є рушієм власного розвитку. Якщо вони не хочуть розвиватися, то їх до цього не змусиш. Але ми завжди намагаємось бути цим двигуном розвитку і нагадуємо їм про те, що ми готові завжди їх підтримувати, допомагати їм зберігати свою ідентичність, реалізовувати культурні, релігійні, національні потреби. Проте головну роль відіграє їхня власна готовність до розвитку, їхня активність, – наголосив Василь Дорош.
Розмовляла Марічка Твардовська
