Сезон 2018/19 вийшов відверто невдалим. Його врятувало лише золото чемпіонату світу від Дмитра Підручного. Чого ж чекати цього року? Відповідь на це питання намагалися отримати кореспонденти Гал-інфо.
Після п’яти років перебування у ТОП-5 заліку Кубка націй серед жінок, вже другий сезон поспіль ми перебуваємо за межами цієї п’ятірки, а отже на етапи Кубка світу виставляємо не шість, а п’ять спортсменок. У чоловіків минулого року в ТОП-30 за підсумками сезону опинився лише капітан збірної Дмитро Підручний (на фото). Не в останню чергу завдяки четвертому місцю в спринті та першому в гонці переслідування не чемпіонаті світу. І хоча це краще, ніж 35-те місце Анастасії Меркушиної (найвище серед дівчат), ситуація з чоловічим біатлоном в Україні гірша. На максимальну квоту ми не претендували жодного разу, а сезон 2018/19 завершили наприкінці першої десятки в заліку Кубку націй.
Про склад збірної
У чоловіків на старті сезону є два очевидних лідери: вищезгаданий Дмитро Підручний та Артем Прима. Решта ж – біатлоністи, що не мають великого досвіду на етапах Кубка світу. Ще один досвідчений спортсмен Сергій Семенов за перший триместр так і не зміг набрати достатню форму і продовжує виступати на етапах Кубка IBU (7 місце в заліку Кубка IBU). Артем Прима поки теж не тішить результатами: лише одного разу він потрапив у тридцятку. Його доробок у загальному заліку – 30 очок і до потрапляння в число 30 претендентів на мас-старт йому вже не вистачає 37 балів. Краще цей сезон складається для 23-річного Антона Дудченка. Для нього це – перший повноцінний сезон в Кубку світу і, можливо, саме хвилювання відіграло свою роль у тому, що на першому етапі в Естерсунді біатлоністу не вдалося зачепитися за очки. Персональні гонки на наступних етапах в австрійському Хохфільцені та французькому Ансі він завершував приблизно на 30 місці. Станом на сьогодні в його активі 44 очки.
У жінок найбільше балів заробила Олена Підгрушна. І хоча вона – одна з лідерів збірної, її лідерство дещо спантеличує. Адже вона пропустила один з трьох етапів. У Швеції в Естерсунді Олена не виступала: завадила хвороба перед самісіньким стартом сезону. Кістяк на перші етапи доповнювали сестри Віта та Валя Семеренки, Юлія Джима та Дар’я Блашко. Вони компактно розташувалися на місцях з 29 по 36. Втім, у дівчат є чимало представниць, що можуть теж гідно виступити, але в силу обставин, зараз виступають на Кубку IBU. Це і Анастасія Меркушина, яка розпочала сезон в головній збірній, а зараз виступає на Кубку IBU, і Юлія Журавок, і Ольга Абрамова. Не виключена можливість появи на одному з етапів й когось з пари молодих біатлоністок Анни Кривонос та Катерини Бех.
Про форму
Існує декілька варіантів підходу до підготовки спортсменів. Один з них – двопіковий. За цим принципом спортсмен готується так, щоб продемонструвати сильний старт. Тоді йде спад наприкінці першого і на початку другого триместру з прицілом на повторний вихід на пікову форму вже практично на сам чемпіонат світу. Його перевагами є можливість набору більшої кількості очок. Однак в цьому підході велику роль відіграє фізіологія спортсмена: великі навантаження можуть призвести до травм по ходу сезону. Інший варіант – цілеспрямований вихід на пік в середині сезону. За ним спортсмен може розпочати виступи дещо гірше попередніх очікувань, але через старти набрати форму щоби у лютому показати свої найкращі хід та стрільбу.
Вибір цих підходів напряму залежить від тренерського рішення. Так відомо, що чоловіча та жіноча збірна обирає другий варіант з підготовкою на чемпіонати світу та Європи. Однак, є спортсмени, що працюють зі своїми тренерами, підготовка яких може відрізнятися. Тому робити поспішних висновків щодо підготовки до сезону окремих біатлоністів ще в грудні не варто. Рубіконом, після якого можна буде стверджувати про провальний, прийнятний чи хороший сезон стане чемпіонат світу в італійській Антхольц-Антерсельві, який відбудеться з 13 по 23 лютого. Після нього буде ще й чемпіонат Європи у естонській Отепяї, однак цей старт чимало топових атлетів ігнорують, тому він не є мірилом якості.
Про естафету
Якщо не експериментувати з жіночою естафетною четвіркою зараз, то на Олімпіаді-2022 не варто сподіватися медалей. «Золотому» складу 2014 року зараз вже 29, 33, 33 та 31 рік відповідно. Приплюсуйте сюди ще два і зрозумієте, що таким віковим складом нам не під силу боротися за високі місця вже через сезон-другий. Проте гонка в Антхольц-Антерсельві цілком може стати «лебединою піснею», адже четверте місце в естафеті показало, що і бажання перемоги, і сили на це ще є. Далі ж їм на зміну повинні прийти нові імена. У минулому сезоні непогано себе показала Анастасія Меркушина, зараз дебютний сезон у формі збірної України проводить Дар’я Блашко. Ці дві спортсменки вже можуть претендувати на естафетну четвірку на окремих етапах. Хто ж займе інші місця після повної зміни «золотої» четвірки поки уявити складно.
Чоловіча естафета це - воля випадку і фортуна. Маючи класного фінішера в лиці Дмитра Підручного, тренеру Юраю Санітрі доводиться щоразу тасувати решту складу. Обирати між більш віковими та молодшими буває справді непросто. Особливо зважаючи на те, що численними виступами на етапах Кубка світу зараз не може похвалитися майже ніхто. От тому й трапляються такі перепади як між шостим місцем в Естерсунді та одинадцятим у Хохфільцені.
Про Кубок націй та чемпіонат світу
Кількість дівчат, які зараз претендують на місця в збірній є більшою, ніж квота на Кубок світу та Кубок IBU разом взяті. Тому логічним рішенням Федерації мало б стати завдання щодо повернення максимальної квоти. Для цього потрібно набирати очки в гонках, що йдуть в залік цього самого Кубка націй. Поки що дівчата йдуть на сьомому місці. В сезоні 2019/20 несподівано вдало розпочали швейцарки. Зараз вони йдуть п’ятими, випереджаючи не лише нас, а й німкень. Втім, розрив між Францією, що йде четвертою та Україною, яка знаходиться на 7 місці не такий і великий. У боротьбу за першу п’ятірку повинна включитися й збірна Італії. Їхня представниця Доротея Вірер має жовту майку лідера загального заліку, а от співвітчизниці поки що виступають не надто вдало. Ліза Вітоцці, якій пророкували чи не боротьбу за перші місця йде шістнадцятою. Інші – за межами п’ятдесятки.
Чоловіки йдуть восьмими маючи солідний відрив від Словенії, що перебуває на 11-ій сходинці. Але й на потрапляння у першу п’ятірку вже майже не претендують. Хоча скаржитися немає на що: квота в 11 спортсменів (5 на Кубок світу + 6 на Кубок IBU) дозволяє давати змагальну практику усім, ще й перевіряти в бойових умовах перспективну молодь.
За умови вдалої стрільби шанси у контактних гонках на чемпіонаті світу (мас-старт чи переслідування) є в Олени Підгрушної та Дмитра Підручного. До пари Сергія Семенова та Юлії Джими, які завжди розглядалися як надійні стрільці, схоже в цьому сезоні додалася Дар’я Блашко. Саме ця трійця може розраховувати на медалі чи квіткову церемонію в індивідуальній гонці. Адже це – довга дистанція, в силу чого акцент на ній роблять далеко не всі спортсмени, правильно розприділяючи свої сили на увесь етап. Ну і жіноча естафета. Як вже було сказано раніше, наша золота четвірка в цьому сезоні ще може сказати своє прощальне слово.
Тарас Жеребецький, Богдан Пастернак, Гал-інфо
