«Глибоко шкодуємо, що попередній президент України Віктор Ющенко посмертно нагородив Степана Бандеру, лідера ОУН, яка співпрацювала з Нацистською Німеччиною, званням Героя України, сподіваємося, у зв’язку з цим, що нове українське керівництво перегляне таке рішення і буде зберігати свою прихильність європейським цінностям», – з резолюції Європарламенту від 25 лютого 2010 року.
Важко повірити, але цей абзац з резолюції Європарламенту по ситуації в Україні від 25 лютого 2010 року. Європейський Союз, що завжди декларував демократичні цінності, вирішив повчати українців, яких героїв вони повинні шанувати. Поганий приклад Російської Федерації, що ніколи не втрачала можливості закинути Україні героїзації нібито гітлерівських посібників, виявився заразним. Варто зазначити, що реакція офіційної Москви на присвоєння екс-Президентом Ющенком звання Героя України Степану Бандері порівняно із реакцією, зокрема, Польщі, була запізнілою і м’якшою. Схоже, російські керівники зрозуміли – скільки б вони не лементували – писати історію для українців вже не зможуть. Тепер черга поляків перехворіти на українофобією.
Саме представники Польщі: Lena Kolarska-Bobińska, Paweł Zalewski, Elżbieta Katarzyna Łukacijewska, Filip Kaczmarek з фракції Європейської Народної партії були авторами резолюції Європарламенту. Серед авторів резолюції були й представники інших країн, але чи депутати від Іспанії, Португалії, Кіпру чули коли-небудь що будь про Степана Бандеру. Проект поляків та тих, кого вони налякали Бандерою, був одним із шести проектів, представлених різними фракціями. І тільки в цьому єдиному проекті йшлося про звернення до української влади про позбавлення Степана Бандери звання Героя України, в інших – ім’я лідера українських націоналістів взагалі не згадувалося. Однак, узгодженим став саме «українофобський» проект, інші були відкинуті.
У своїй резолюції Європарламент дозволив собі абсолютно неприйнятну у міжнародній дипломатичній практиці річ не тільки з погляду втручання у справи іншої країни, але й з юридичного погляду. Європейські парламентарі записали в офіційній документ найвищого представницького органу Європейського Союзу звинувачення Організації українських націоналістів, лідером якої був Степан Бандера, у співпраці з Нацистською Німеччиною. Звинувачення, яке не підкріплено жодним офіційним юридичним документом. Якщо ж європейцям справді важливо встановити істину, то достатньо було звернутися до рішень Нюрнберзького трибуналу – єдиного офіційного документу, який визначив, зокрема, й ті організації, що співпрацювали з Нацистською Німеччиною. Оскільки Нюрнберзький трибунал не засудив ОУН як організацію, що співпрацювала з нацистським режимом, то резолюція Європарламенту, безумовно, є порушенням норм дипломатії і міжнародного права. Голослівні, юридично не підкріплені звинувачення, на основі яких Європарламент втручається у справи іншої країни, спричинили б до міжнародного скандалу. Якби у ролі адресата звинувачень була б не Україна.
Наразі новий Президент, Верховна Рада – мовчать. Готується дати відповідь лише Львівська обласна рада, але, зрозуміло, що ця відповідь буде недостатньо та непропорційною, зважаючи на правовий та політичний статус обласної ради.
Повертаючись до тексту резолюції, не можна не помітити її абсурдність в деяких моментах. Згаданий раніше, «антибандерівський» абзац є 20 пунктом з 22 пунктів резолюції. У 19 пункті Європарламент «звертається до сусідів України у повній мірі поважати демократичний лад Української держави і утримуватися від тиску та втручання, спрямованих на перегляд демократичного волевиявлення і рішень, прийнятих Україною щодо свого політичного, соціального та економічного розвитку». У наступному пункті, який ми вже згадували, європейські парламентарі забувають про зміст попереднього і дозволяють собі безпосередньо втручатися у внутрішні справи України. Шизофренія по-європейськи, інакше не скажеш.
Але вся ця історія з Бандерою тільки початок. Зважаючи на процеси, що відбуваються в Європі, незабаром, боронь Боже, нам почнуть рекомендувати одностатеві шлюби, усиновлення дітей геями та лесбіянками, легалізацію легких наркотів, гендерні та релігійні правила поведінки та багато чого іншого, начебто демократичного, що не є характерним для українського менталітету. Тому перш, ніж інтегруватися в Європейський союз, українці повинні визначити для себе, до якої міри і на основі яких цінностей? Що для нас важливіше – мультикультурна і все менш духовна Європа чи традиційні консервативні українські цінності.
Петро Марич, Гал-інфо.
Фото news.nswap.info.
