Минув місяць з часу початку студентських виступів, спричинених непідписанням угоди про Асоціацію з ЄС. Із спонтанного протесту групи незгідних ці виступи перетворилися у потужний загальнонаціональний суспільно-політичний рух, який нагадує події травня 1968 року у Франції, які кардинально змінили її сучасне обличчя.
Наша надія може прийти тільки з безнадії!
Усе почалося з виступів студентів Сорбони на початку травня, які мали на меті змінити систему освіти та ставлення до студентів з боку держави та керівництва навчальними закладами. Ці виступи підтримали університети та ліцеї Парижу.
Наступного дня Сорбона була закрита, а 5 травня було засуджено 13 студентів. По всій Франції почалися масові студентські акції протесту. Було створено Комітет захисту проти репресій, комітети дії, чулися заклики до безстрокового страйку.
6 травня 20-тисячну демонстрацію вітали жителі Парижа, до студентів приєдналися викладачі. Увечері в Латинському кварталі у поліцейських полетіла бруківка, а ті відповіли масовим побиттям учасників акції протесту та сльозогінним газом.
Наступного дня забастували більшість університетів та ліцеїв Франції, страйк підтримали профспілки викладачів. На захист студентів виступила інтелігенція. Сартр, Бовуар, Сарот, Горц висловили свою солідарність з протестуючими.
10 травня – перша ніч барикад і далі по висхідній, - суцільний параліч системи, сюрреалізм «в побуті» на вулицях, паніка голлістів. Виступи супроводжувалися гострою конфронтацією з поліцією.
Ідеологією 1968 року була революція. Революція – слово, яке не сходило з вуст і газетних шпальт 1968 року. «Червоний травень» мав характер тотального протесту - протесту проти капіталізму, суспільства споживання, війни, відчуження, влади, держави, буржуазії та її культури, культури взагалі, проти власної розчарованості й апатії.
Гасла студентів були такі:
-
Геть суспільство споживання
-
Геть журналістів і тих, хто хоче ними керувати
-
Право на життя не клянчать, його беруть
-
У будь-якому разі, не шкодуй ні про що!
-
Природа не породила ні панів, ні слуг. Я не хочу давати чи отримувати накази
-
Ми хочемо, щоб структури були на службі у людини, а не людина на службі у структур
-
Наша надія може прийти тільки з безнадії
-
Ти потрібен начальнику, він тобі не потрібен
-
«Бій – це батько всіх речей» (Геракліт)
-
Консерватизм – це синонім гниття і потворности
-
Акція не повинна бути реакцією, а креацією
-
Золотий вік – це коли золото не панувало.
-
Я тебе люблю!!! О, промовляй це з каменюкою у руках!!!
-
Перш, ніж писати, навчіться мислити
-
Свобода – це усвідомлення необхідності
-
Викладачі, ви змушуєте нас старіти
-
Коли вас екзаменують, відповідайте запитаннями
-
Make love, not war
-
Навіть якщо Бог існував, його треба було скасувати
-
Не звільняйте мене, сам упораюсь
-
Відкриймо двері притулків, тюрем та інших факультетів
-
Поговоріть із сусідами
-
Найпрекрасніша скульптура – бруківка в морду мента
-
Коли палець вказує на місяць, дурень дивиться на палець (китайська приказка)
-
СЕКС – це добре, сказав Мао, але не занадто часто
-
Уся влада зловживає. Абсолютна влада зловживає абсолютно
Майбутнє містить тільки те, що ми вкладаємо в нього зараз!
Спроби адміністрації де Голля погасити студентські виступи поліцейськими методами лише загострили ситуацію, які переросли у жорсткі сутички зі студентами в Латинському кварталі.
Виступ студентів Парижу підтримали студенти всієї країни, оголосивши загальнонаціональний страйк. Згодом до них приєдналося близько 11 мільйонів французьких робітників, що становило майже дві третини усіх працюючих. Це фактично спричинило колапс уряду.
Протести досягли критичної межі. Побоюючись подальшого громадянського напруження, де Голль розпустив французький парламент – Національну Асамблею та оголосив нові парламентські вибори. Насильство зникло так само швидко, як і з’ явилося. Студенти повернулися в університети, а робітники до своїх місць праці.
Протест означав рух. Протест студентів змінив свідомість його учасників та суспільства загалом. У ті весняні дні під питанням опинилося становище суспільства, яке стикнулося із запереченням всіх усталених норм, на які могла спертися звичайна людина – перед французами постала можливість внести суттєві зміни у порядок речей, якому вони звикли підпорядковуватись.
У історії Франції ці події вважаються переломними, які започаткували зсув від консервативних цінностей до ліберальних та початок модернізації держави. „Будьте реалістами – вимагайте неможливого!” - цей лозунг травневих подій 1968 р. надовго запам’ятається його учасникам.Можливо, саме це гасло французьких студентів стане дороговказом й для українських протестувальників.
Юрій Шведа, політолог.Фото: Павло Паламарчук, Гал-інфо.
