Кілька останніх днів владні канали та газети всі як по команді змінили риторику. Навіть Віктор Янукович почав говорити про реформи. І це через три роки при владі. Що ж, візьмемо, для прикладу, дуже актуальну, проте всіма забуту адміністративну реформу. У тому, що вона доконечна, нікого не треба переконувати. Достатньо придивитись до цьогорічного додатку до постанови Кабміну від 30 січня 2013 року, №58. У ньому затверджено фонд оплати праці для працівників обласних та районних державних адміністрацій.
Так, фонд оплати праці Львівської обласної державної адміністрації на 2013 рік разом з видатками на її утримання становить 62 млн грн. Видатки на утримання районних адміністрацій Львівщини становлять майже 150 млн грн. Усього разом на виконавчу владу області витратиться цього, 2013 року 212 млн грн. У загальноукраїнському масштабі ця цифра становить 4,6 млрд грн.
Тепер додамо до цієї цифри видатки на місцеве самоврядування: обласні та районні ради. Тоді сума вийде, за скромними підрахунками, вдвічі більша, тобто орієнтовно 10 млрд грн. Це означає, що рівно стільки українці платять зі своїх кишень за утримання двох паралельних гілок влади з подібними функціями.
Спитати б: чому врешті не дати місцевому самоврядуванню більше повноважень з можливістю створювати виконкоми? Чому не ліквідувати адміністрації? Адже за дотриманням законності слідкує прокуратура і цього цілком достатньо. Місцеві програми будуть фінансуватися з місцевих бюджетів. Не буде потреби випрошувати кошти в уряду, і то лише по тих програмах, які уряд сам собі і придумає. Окрім цього, кожна область мала б 150-200 млн грн на розвиток. Це приблизно 3 - 4 млн грн щороку у кожному районі.
Така реформа зробила б непотрібними адміністрації, що є посередниками між громадою та урядом. Місцеві громади стали б фінансово більш незалежними. Вони самі вирішували б, на які проблеми насамперед скеровувати кошти.
Переваги такої реформи очевидні. У 2005 році її починав Роман Безсмертний. Проте з потрібної справи зробили політичне шоу. Замість допомогти Безсмертному реалізувати реформу основні політичні гравці почали шукати собі тимчасових політичних дивідендів. Вони домоглися свого - розправилися з політичним суперником, отримали овації публіки (перепрошую – електорату), а заодно надовго відклали реалізацію давно назрілої справи.
Здавалося б, сьогодні зажевріла нова надія на здійснення адмінреформи. Та ба, на президентському сайті йде мова про реформу місцевого самоврядування. А про місцеві адміністрації - забули? Але ж потрібно це питання розглядати в комплексі. Воно просте як ясний день: адміністрації ліквідувати, радам дати можливість творити виконкоми, зекономлені кошти мають піти суто на розвиток територій.
Натомість те, як реформуватиме нинішня влада місцеве самоврядування видно з останнього доручення про роздержавлення друкованих засобів масової інформації: все робиться для послаблення позиції місцевого самоврядування. Адже не за горами президентські вибори. Потрібно ще більше послабити місцеве самоврядування.
Тому все, що нині відбувається з черговою «хвилею» реформ, нагадує добре поставлену виставу в театрі абсурду. А всі «ініціативи» реформ влади є звичайною бутафорією, яка спрямована на вирішення головного завдання цього «театру абсурду» - обрання помічника його режисера. Запитаєте: «Чому обрання помічника режисера?» - Відповідь дуже проста: « У словнику літературознавчих термінів«buttafuori» — помічник режисера. У переносному значенні – це щось показне, несправжнє як елемент художнього зображення у сатиричному чи гротескному творі». І все це, на жаль, нагадує Україну з черговими несправжніми показними реформами та помічником режисера. У якій будці сидить сам режисер, часом не зрозуміло. Будки міняються, а режисер - один. А що ж публіка? Вона готова аплодувати? Це залежить від того, чи вона компетентна, чи лише емоційна.
Олег Паска.
Фото: viche.info
