Добитися від винуватця аварії відшкодування завданої шкоди львів'янин Юрій Морозинський намагається вже шість років. Останнім часом домагається в рамках нового закону «Про виконавче провадження», який, як відомо, наділив державних виконавців фактично необмеженими правами.
Роботу посиленої виконавчої служби щодо стягнення боргу в інтересах простого пересічного українця автор вирішив дослідити на власній шкурі….
«Паперове» правосуддя
Ця дорожня аварія сталася 22 серпня 2005 року на трасі Львів – Луцьк. Винуватець – водій ВАЗ-2109, житель села Горпин Камянко-Бузького району Руслан Якимович, який грубо порушив правила дорожнього руху (неправомірно виїхав на смугу зустрічного руху) та скоїв лобове зіткнення з ВАЗ-2108.
У результаті аварії водій «вісімки» Юрій Морозинський отримав легкі тілесні ушкодження і позбувся свого автомобіля, який був повністю розбитий. Матері Руслана Якимовича, яка їхала разом з ним, були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження.
За ці злочини Камянко-Бузький районний суд засудив Якимовича до…850 гривень штрафу. Юрій Морозинський про це рішення довідався лише через півроку (в суд постраждалого викликати забули і тим самим позбавили права заявити вимоги про матеріальне і моральне відшкодування).
Рішення суду про стягнення відшкодування (на загальну суму 23193,04 гривень) постраждалий добився лише в 2009 році (після того, як виграв цивільний позов). Однак правосуддя восторжествувало на папері. Оскільки Руслан Якомович рішення суду злісно не виконує вже два роки. А виконавча служба розводить руками, посилаючись на те, що за ним не зареєстровано жодного майна, а його нинішнє місцезнаходження – невідоме.
Знайти боржника ще нічого не означає…
Пошуки зниклого боржника починаю в статусі представника стягувача.
Знаходжу його за ... кілька хвилин – завдяки сайту «Однокласники.ру». Боржник «живе і процвітає» в Росії: перебуває на заробітках у селищі Перегребне Ханти-Мансійського автономного округу Тюменської області. Списавшись з його друзями, дізнаюся, що Руслан Якимович поїхав на відпочинок в Україну – у своє рідне село.
Телефоную в Кам'янко-Бузьк – начальнику відділу Державної виконавчої служби Зоряну Маковецькому. «Головний районний виконавець» обіцяє негайно послати в Горпин своїх підлеглих – для перевірки майнового стану боржника.
Наступного дня дізнаюся, що поїздка виконавців у Горпин не дала жодного результату. Виконувати рішення суду боржник відмовився, у свій будинок нікого не пустив.
Разом зі стягувачем вимагаю від Зоряна Маковецького більш рішучих дій – вжити заходів для притягнення боржника до кримінальної відповідальності (таке право надає новий закон). На словах начальник погоджується. При цьому пояснює, що спочатку потрібно використати ще один метод реагування – примусовий вхід в житло боржника. Обіцяє, що найближчим часом «з його боку» до суду буде направлено відповідне подання – з проханням дати дозвіл на такі дії.
Виконавчий фарс з будинком-руїною
Заступник Зоряна Маковецького Арсен Бурко телефонує через два тижні –щоб повідомити, коли, в який час відбудеться примусовий вхід в житло боржника. Мені і стягувачу запропоновано взяти у цих діях участь.
... Приїхавши в Горпин, зупиняємося на вулиці Високій – за кілька десятків метрів біля будинку боржника. Очікуємо, коли під'їдуть виконавці, міліціонери, поняті.
У дворі помічаємо Руслана Якимовича. Він збирається кудись їхати – сідає в нову «дев'ятку». Від сусідів дізнаємося, що цей автомобіль боржник придбав кілька тижнів тому. На себе не зареєстрував, їздить на ньому за дорученням.
Наше «чергування» закінчується після дзвінка Арсена Бурко. Виконавець повідомляє, що ми стоїмо не перед тим будинком: боржник прописаний в іншому місці – на вулиці Центральній.
Під'їжджаємо до старезної сільської хати, біля якої на нас очікують Руслан Якимович і Арсен Бурко. Помічаємо, що держвиконавець на примусові виконавчі дії прибув в цивільному одязі на автомобілі «Мерседес», без понятих і представників міліції. А у боржника – украй впевнений переможний вигляд.
Візуально видно, що в будинку-руїні давно ніхто про не живе. Однак це нічого не змінює ..
Боржник відкручує на воротах іржавий дріт і запрошує пройти в будинок. Держвиконавець, переступаючи через зотліле ганчір’я, починає перевірку майнового стану.
«Акт державного виконавця» Арсен Бурко складає на капоті «Мерседеса». У документі фіксує, що в будинку на вулиці Центральній майна боржника, на яке можна накласти стягнення, не виявлено. Боржник тим часом «строчить» пояснення, що він проживає саме в цьому будинку. А в будинку на вулиці Високій живуть його батьки, до яких він ходить у гості.
Намагаємося цей фарс якось зупинити. Просимо у виконавця, щоб в акті був зафіксований той факт, що боржник надав про своє місце проживання завідомо неправдиві відомості. У відповідь чуємо: «Це ще потрібно підтвердити, а може він жебрак-бомж ?..».
Опитуємо сусідів, які повідомляють, що будинок-руїна пустує вже понад двадцяти років. Вимагаємо, щоб перевірка майнового стану боржника була проведена за місцем його фактичного проживання – звертаємо увагу на те, що саме ця адреса місця проживання Руслана Якимовича була встановлена під час попереднього виконавчого провадження. Марно…
Замість епілогу
З звернення стягувача і представника стягувача на начальника Головного управління юстиції у Львівській області Багряка А.С:
«Вважаємо, що формальна перевірка майнового стану боржника була проведена, аби убезпечити його від кримінальної відповідальності. Оскільки саме після цієї перевірка…, А.Бурко заявив, що вживати заходів для притягнення Р.Якимовича до кримінальної відповідальності у нього підстав нема».
Віктор Корнієнко.
