Аби не підвищувати вартість соціального хліба, пекарям доведеться знижувати його якість, не зважаючи на запевнення Прем’єр-міністра України Миколи Азарова. Глава уряду наприкінці липня говорив про стабілізацію цінової політики на ринку хліба та про реальність збереження нинішніх цін на хліб соціальних сортів аж до липня наступного року.
З цього приводу аграрії висловлюють невдоволення та вважають, що в державі відбулося штучне зниження цін на зерно. Відтак, фермери та селяни, зайняті у сфері вирощування зернових, продають хліб по збитковій вартості. Пов’язано це також із відсутністю можливості збереження урожаю зернових, адже у більшості випадків – немає відповідних сховищ.
У Законі України «Про соціальний хліб» від 09. 2003 р. читаємо : «Цей Закон встановлює загальні засади державного регулювання цін на окремі сорти хліба для малозабезпечених верств населення». А далі у Статті 1. «Соціальний хліб - окремі сорти хліба, які виробляються хлібопекарними підприємствами (хлібозаводами та міні-пекарнями) та реалізуються населенню за фіксованими цінами».
Стаття 3. «Кабінет Міністрів України встановлює фіксовані відпускні ціни на соціальний хліб у таких випадках: 1. якщо борошно для випічки соціального хліба в повному обсязі надається з державного резерву; 2. якщо Кабінет Міністрів України надає підприємствам - виробникам соціального хліба фінансову дотацію на випуск соціального хліба, достатню для покриття збитків підприємств - виробників від випуску соціального хліба».
На даний час державна закупівля зерна в ціні суттєво різниться від тієї, яку виставлюють на продаж борошна млини. Перша є нижчою за другу. Аби зберегти ціну сортів соціального хліба незмінною, пекарі знайшли вихід у погіршенні його якості, шляхом зниження ґатунку борошна.
Зважаючи на те, що борошно вищих сортів втрачає значну кількість вітамінів на мікроелементів, можна тішити себе думкою, що соціальний хліб більш корисний, оскільки випікається з борошна, що, приміром, проходить меншу обробку, зберігаючи більше корисних якостей. Проте таке переконання радше із серії: «самонавіювання», аніж на межі з реальністю. На сьогодні, до кінця не можна бути упевненим у якості дорогих сортів хлібопродукції, то що ж говорити про нижчосортну.
Зрештою, йдеться не лише про якість помолу й відповідну обробку зерна, але й головно про сам сорт зерна, якість якого починається з процесу дозрівання і аж до молотьби. Аграрії ж зазначають, що задля уникнення збитковості, спершу випікатимуть соціальний хліб із борошна нижчого ґатунку, а далі, ймовірно, не обійдеться без штучних добавок та замінників.
Попри запевнення, що ціна на соціальний хліб збережеться у встановлених раніше рамках, в окремих областях України трапляються непоодинокі випадки здорожчання сортів соціального хліба. До слова, соціальним вважається житній хліб, а з 2008 року до переліку соціального хліба належить батон.
Не виключено також і подорожчання елітних сортів хліба. Адже випікати його із муки нижчого ґатунку навряд чи будуть, бо це вкрай невигідно та й не відповідатиме встановленим стандартам. А от підвищення ціни на борошно «вищої проби» може відобразитися саме на ціні несоціальних сортів елітного хліба, випічки, кондитерських виробів. Зрештою, така ситуація зможе одночасно перекрити порівняну збитковість соціального хліба.
Тривожні сигнали щодо можливості подорожчання хліба узагалі з’явилися у зв’язку із здорожчанням газу у третьому кварталі. Серед причин підвищення ціни на хліб – уже згадувана ціна борошна, що є вищою за вартість пшениці. До списку додаються необхідність зростання заробітних плат працівникам хлібопекарень, витрати на транспортування, а також майже 50-ти відсоткова збитковість українських хлібопекарських підприємств.
Застаріле устаткування «споживає» значно більшу кількість газу, аніж це могло б відбуватися у разі модернізації підприємств і встановлення високоякісного та економного обладнання. Однак і це вимагає чималих коштів, які на часі ніде взяти.
В унісон запевнення урядовців, що підстав для подорожчання хліба немає, аграрії продовжують наголошувати на поступовому здорожчанні хліба, яке розпочнеться уже з початком-середини осені.
Та чи справді підвищений у ціні хліб буде високоякісним і відповідатиме своїй вартості?
Про законодавче регулювання якості хліба у Законі «Про соціальний хліб» не йдеться. Так ніби у 2003-ому це питання ще так гостро не поставало, хоча у 2004-ому відповідний законопроект «Про хліб та хлібобулочні вироби» було подано до розгляду. Однак прийнятим йому бути не судилося.
Сьогодні ж як ніколи варто звертати увагу не лише на якість зерна, з якого мелять борошно та випікають хліб, але й на вміст хімічних речовин у хлібі: розпушувачів, підсилювачів смаку. Про те, що хліб без ГМО, на окремих сортах випічки ще можна прочитати, але не завжди можна отримати інформацію про харчовий склад продукту, а також бути до кінця упевненим, що вона відповідає дійсності.
Пригадую, як кілька років тому, одна моя знайома, яка працювала у хлібопекарні, не вдаючись до подробиць, розповіла, що вдома пече собі хліб окремо, а з пекарні не споживає. Не бажаючи вникати у деталі, я тоді опустила цю інформацію, оскільки переконано вважала, що хліб залишається чи не єдиним з харчових продуктів, який просто таки не можливо піддавати «махінаціям» у процесі виготовлення. Не кажучи вже про якісь штучні добавки, небезпечні для здоров’я.
Але річ не завжди у «махінаціях» та добавках, хоча й без них найімовірніше сьогодні не обходиться значна частина хлібопекарень. Приміром, вміст клейковини у зерні також впливає на якість випічки. Окрім цього, важливо дотримуватися правильних технологій випікання хліба, тоді й хліб буде смачним і корисним, та максимально засвоїться організмом.
Адже хліб для українців – це святе. Це український архетип плодючості, добробуту і достатку, символ працьовитості та гостинності. І як би це не звучало високопарно, якість хліба, його споживча цінність певною мірою слугує індикатором розвитку України як житниці Європи та збереження за нею цього статусу.
Коротка довідка з історії хліба
Найдавнішим хлібом, який дійшов до нас, вважаються випечені паляниці, знайдені у гробниці єгипетського фараона Рамзеса ІІІ. У тодішній єгипетській традиції прийнято було в останню дорогу померлому давати хліб, аби він не з порожніми руками потрапив у потойбіччя. Давньогрецький історик Геродот відзначив, що єгиптяни перші випікали хліб на основі дріжджової закваски.
Стародавні греки випікали прісний хліб з муки грубого помолу. З білої муки хліб у Давній Греції випікали переважно на урочисті свята, зокрема ним частували учасників Олімпійських ігор. «Білий» хліб був привілеєм вищих соціальних верств грецького суспільства. Раби ж споживали «чорний» хліб.
На рахунку стародавніх римлян – будівництво першого водяного млину. Для порівняння, вітряний млин родом з 11 століття. Приблизно у 30-х роках до нашої ери в Римі було встановлено пам’ятник хлібопекарню. Крім цього, тогочасним римським пекарям надавалися пільги: вони звільнялися від військової служби та від сплати податків. Натомість раби, які вміли випікати хліб, коштували значно дорожче, ніж звичайні. Тоді ж, за порушення вимог до якості хліба, винних суворо карали.
Леся Балуцька
Джерело: «ПОСТУП»
Фото - breadinform.ru
