В Україні йде війна і триває особливий період. З 1 квітня має розпочатися весняний призов до війська. Гал-інфо вирішило поцікавиться, в яких умовах працюють військові комісаріати Львова. Як виявилося, у місті насправді дуже плачевна ситуація, адже всі чотири військові комісаріати Львова тісняться на трьох поверхах одного приміщення.
Питання браку приміщень для належного функціонування військових комісаріатів в інтерв’ю Гал-інфо порушив Львівський обласний військовий комісар підполковник Олександр Тіщенко.
«Приміщення районних військових комісаріатів у Львові не наші, бо вони вже давно передані місту. У нас є акти прийому передачі. Усі питання щодо цих приміщень – до влади міста. Ви бачили, в якому стані ці приміщення?», - зазначив військовий комісар.
Справді, ще у 2008 році, згідно з директивою Міністерства оборони України, усі військкомати Львова були переселені в одну будівлю. На той час в Україні розпочиналося руйнування армії та обороноздатності країни та повне нівелювання військовослужбовців.
Великі площі приміщень районних військових комісаріатів Львова повільно доводили до стану руїни, а потім продавали. Непроданим залишилося лише одне приміщення військкомату на вул. Каліча Гора, 5, де розміщувався військкомат Галицького району Львова. Наразі стан його більш ніж незадовільний. Давно відомо, що ця історична будівля, яку почали будувати ще у середині ХІХ ст., стала прихистком наркоманів та безпритульних.
Директива, яка зависла
Львівський обласний військовий комісар Олександр Тіщенко зазначив, що нині комісаріати відчувають гостру потребу в квадратних метрах. І це в умовах війни.
«У мене чотири військкомати Львова перебувають в одному приміщенні на вул. Батуринській. Три поверхи – чотири військкомати. Там страшна тиснява, не вистачає кабінетів. Особливо, коли починається призов. Нам би дуже допомогло, якби Личаківсько - Залізничний військкомат ми змогли б перемістити в приміщення на вул. Личаківській, біля військового госпіталю (приміщення вже продано, - ред.). Однак на це має бути воля міста. У нас Сихівський військкомат також не на Сихові. Чому, наприклад, не підшукати приміщення і не перемістити його на Сихів? Немає волі урядників на це», - підсумував Олександр Тіщенко.
На запитання чи існує процедура повернення цих приміщень Олександр Тіщенко зазначив: «Все просто. У нас таких проблем в районах області не виникало взагалі. Це була спільна директива Міністерства оборони і Кабміну. Органи державної влади на місцях мали б забезпечити приміщення. Це стосується і Львова. Вже пройшло три роки, а віз і далі там. Ніхто приміщень так і не виділив. Відповідь - «нема». В області нам ідуть на зустріч, а у місті такого нема. Ми неодноразово писали звернення з цього приводу, безрезультатно. Таке враження, що нашій державі потрібно мати постійну мобілізацію. У 2014 році, коли була мобілізація, то військкомати поважали. Тепер мобілізації нема і про проблему забули. Однак, не варто забувати, що в країні тривають бойові дії!».
Кадровий голод та брак приміщень
Військові зверталися до органів місцевого самоврядування з проханням забезпечити військкомати приміщеннями, посилаючись на ст. 43 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» та на Положення №389 «Про військові комісаріати» від 03.06.2013 р.
Окрім того, з початком війни на Донбасі почалося відновлення військових комісаріатів. Згадана обласним комісаром спільна директива Міністерства оборони і Генерального штабу Д-322/1/22 «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних силах України у 2015 році» визначила, скільки треба створити таких установ, щоб вони нормально функціонували. Згідно з документом військові комісаріати створюються Міністерством оборони, але функціонують вони за рахунок органів місцевої влади.
Дорога до Сихова: туди і назад
Гал-інфо домовилося про зустріч із військовим комісаром Сихівського районного військового комісаріату Львова Леонідом Нечепоруком. Він показав, у яких умовах працює Сихівський комісаріат, що розміщується зовсім в іншому районі міста - далеко від Сихова.
Приміщення з мінімальним ремонтом, маленькі кімнатки з радянськими меблями, що розвалюються від найменшого доторку. Дуже показовим є те, що юрист військкомату, який постійно працює з громадянами і надає консультацію ветеранам АТО, взагалі немає робочого місця.
Військовий комісар змушений половину робочого дня витрачати на стояння в корках по дорозі з вул. Батуриської до Сихова і назад.
Леонід Нечепорук розповів, що Сихівський районний військовий комісаріат Львова створено не так давно, лише після початку бойових дій на Донбасі. До того Сихів, незважаючи на густоту населення, не мав свого військкомату.
Комісар зацитував Закон України «Про військовий обов’язок та військову службу», а саме згадану вже ст. 43: «Фінансове і матеріальне забезпечення заходів, пов’язаних з організацією військової служби та виконанням військового обов’язку". Зокрема, у ній сказано, що місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування забезпечують районні військові комісаріати службовими будинками, підсобними господарськими приміщеннями і приміщеннями для призовних пунктів дільниць згідно із законодавством».
За його словами, Сихівський комісаріат обслуговує близько 20 тис. громадян.
«На сьогодні ми працюємо в приміщенні, де також працюють Галицько-Франківський об’єднаний міський комісаріат і Личаківсько-Залізничний комісаріат. Нам виділили 5 кімнат на першому поверсі і 3 кімнати нам виділив КЕВ (квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова) в будівлі призовної дільниці. Там ми облаштували ще кілька робочих місць для особового складу комісаріату», - розповів Леонід Нечепорук.
Однак, за його словами, немає приміщення для режимного-секретного органу, нема де провести нараду з особовим складом.
«Певний дискомфорт є, ви бачите які приміщення. На жаль, спроби добитися приміщення не привели до позитивного результату. Нам було запропоновано кілька варіантів, але у тих приміщеннях ми не могли розташовувати комісаріати через малу площу. Військовий комісаріат – це не лише місце для особового складу, але й призовна дільниця для роботи восьми лікарів з певними вимогами до приміщень. Тільки для роботи призовної дільниці має бути до 10 кімнат, нам такого приміщення не запропонували», - розповів комісар.
Він розповів, що з 1 жовтня 2015 року Сихівський комісаріат почав виконувати покладені на нього завдання.
«Обласним комісаром було прийнято рішення розмістити нас тут, потіснивши Галицько-Франківський військкомат. Керівництво країни визначило час - два місяці на формування військкоматів, але питання не було вирішено. Вже згодом ми зверталися письмово - до міського голови Львова та голови Сихівської районної адміністрації щодо приміщення, але, на жаль, позитивне рішення до цього часу не прийнято», - підсумував Леонід Нечепорук.
Він зазначив: «Я особисто був на прийомі у Андрія Садового (мер Львова, - ред.). Разом зі мною був і комісар Шевченківського району, бо у них аналогічні проблеми. Відповідь була така: «На жаль, приміщенням, які були забрані у військкоматів, знайшли інше застосування і наразі можливості надати щось інше місто немає».
Військові також оглянули і вже згадану будівлю військкомату на вул. Каліча Гора,5.
«Воно у жахливому стані, вікна розбиті, все руйнується. Ми оглянули будівлю, але нам ніхто її не запропонував», - зазначив комісар.
Однак, за його словами, Сихівський комісаріат має бути на Сихові, а не у іншому районі Львова.
«Я запізнився до вас на зустріч, бо добирався сюди із Сихова. Щойно від голови Сихівської адміністрації, поспілкувався з начальником Сихівського відділу поліції з питань проведення оповіщення та розшуку призовників, які ухиляються. Дорога забирає левову частку робочого часу», - наголосив Леонід Нечепорук.
Щодо можливості знайти приміщення для комісаріату на Сихові також були звернення від військовослужбовців.
«Ми розглядали варіант приміщення на просп. Червоної калини, 109. Зверталися письмово. Там колись був райвідділ міліції. Воно нам могло б підійти, але рішення було не на нашу користь. Його віддали виконавчій службі районної адміністрації. Дивно, бо в нашій державі особливий період, а у місті ось така ситуація. Зрозумійте, ми - військові, і умови роботи нас не лякають, бо не про комфортність кабінетів йдеться. Є ветерани та інваліди АТО, яким з паличками та на візках цілий день треба добиратися, щоб отримати довідку у військкоматі. Робота особового складу - це одне, але для людей це проблема», - наголосив Леонід Нечепорук.
Він показав листи та звернення, які скеровували до влади Львова, де військові пояснюють, що комісаріат – це робота з ветеранами, зі школами, з підприємствами тощо.
Наразі у військкоматі готуються до весняного призову, який розпочнеться 1 квітня. І знову єдину призовну дільницю, де прийматимуть призовників, Сихівський військкомат ділитиме з Галицько-Франківським.
«У нас така домовленість є, що до обіду їхні лікарська комісія приймає призовників, а вже після - наша», - зазначив Леонід Нечепорук.
Усе продано
У коментарі Гал-інфо керівник управління комунальної власності Львівської міської ради Інна Свистун розповіла, що із колишніх приміщень військових комісаріатів Львова єдиним не проданим залишається будівля на вул. Каліча Гора,5.
«Приміщення військомату на вул. Личаківській було на підставі рішення сесії продано десь у 2010 році. Станом на сьогодні інші будівлі військкоматів також продані. Військкомат на вул. Коновальця був переданий ухвалою сесії «Львівській політехніці». Лише в центрі міста на вул Каліча Гора, де колись був Галицький військкомат, ще є приміщення, яке перебуває у власності громади», - розповіла вона.
Водночас вона наголосила: «Наші військові також мають у Львові приміщення, які вони могли б використовувати, і наскільки я пригадую, десь більше як рік тому були виїзди спільних робочих груп, коли оглядали приміщення військових, які вони можуть задіяти для своїх потреб».
На запитання, чи надходили до управління звернення щодо виділення приміщень, Інна Свистун відповіла: «Таких великих приміщень на сьогодні нема. Річ в тім, що військкомати, коли зверталися більше року тому, хотіли приміщення, які були б з ремонтами, оскільки коштів на проведення ремонтних робіт, як вони стверджували, не мали і, відповідно, таких приміщень, такої великої площі, в той момент у Львівської міської ради просто не було».
Щодо можливості передати військкоматам приміщення на вул. Каліча Гора, 5, то Інна Свистун прокоментувала: «Процедура є, але вони (військкомати,- ред.) стосовно цього приміщення не зверталися, бо воно потребує ремонтних робіт і достатніх коштів, щоб його привести до стану, в якому б воно підлягало користуванню. Всі інші приміщення продані. У власності міста є лише один вільний військкомат - на Калічій Горі».
Питання можна вирішити лише спільними зусиллями Міноборони і влади міста
В коментарі Гал-інфо голова міжфракційної депутатської групи з питань АТО у Львівській міській раді, депутат, демобілізований десантник Віталій Свінціцький зазначив, що це дуже непросте питання.
«Складно працювати з управлінням комунального майна не лише військовим, але й ветеранам російсько-української війни. Зокрема, на сьогодні в управлінні комунального майна є звернення від ветеранських організації, які тривалий час не розглядаються. Коли говорять, що приміщень нема, – це питання політичної волі. Якби місту було цікаво, і місто турбувалося б про такі речі, як призов, служба в армії, робота з демобілізованими, то воно, місто, змогло б знайти не просто приміщення, але й приміщення з відповідною інфраструктурою та вигодами. На сьогодні зрозуміло, що місто не сприяє роботі військкоматів, яка в умовах війни є дуже важливою. Ми розуміємо, що від того, як попрацює військкомат і скільки хлопців прийде на службу до війська, залежить безпека всієї країни та міць армії. Ми не можемо підривати стабільність нашого війська зсередини», - наголосив Віталій Свінціцький.
Однак, за його словами, є питання і до Міноборони України.
«У Львові є багато територій та будівель Міністерства оборони, які пустують, їх можна було б передати для потреб військових комісаріатів. Приміщення на вул. Каліча Гора потребує просто шалених грошей для ремонту. Якщо у міста нема орендарів на це приміщення, то його можна віддати під комісаріат, а Міноборони мало б профінансувати ремонт. Звичайно, що згідно із законодавством виконавча влада повинна сприяти роботі військкоматів. Якщо їхні звернення ігнорують, то потрібно звертатися у відповідні інстанції, наприклад, у військову прокуратуру.
Також раджу воєнкому звернутися до комісії комунального майна Львівської міської ради. Є також міжфракційна група з питань АТО, депутати якої зацікавлені, щоб наша армія була боєздатною і призов відбувався на 100%. Ми хвилюємося за це і хочемо допомогти, але одночасно не варто забувати, що Міністерство оборони безпосередньо повинно долучитися до цього процесу. На мою думку, це питання можна вирішити лише спільними зусиллями міста та Міноборони», - наголосив Віталій Свінціцький.
Як повідомила в коментарі Гал-інфо речниця Військової прокуратури Західного регіону України Юлія Галущак, звернень від районних військових комісаріатів Львова щодо невиконання органами місцевого самоврядування законів України та спільної директиви Міноборони і Генштабу до військової прокуратури не надходило.
«Звернень від Військового комісаріату до Військової прокуратури Західного регіону України з цього приводу не надходило, але ми дякуємо, що звернули нашу увагу на цю проблему. З понеділка, 4 квітня, це питання буде порушено на нараді», - повідомила Юлія Галущак.
Очевидно, що робота військових комісаріатів – це питання національної безпеки та обороноздатності країни. І це може стати справжнім викликом для міського голови Львова Андрія Садового як політичного діяча загальноукраїнського масштабу з президентськими амбіціями. Власне наголосимо, що Президент України є Верховним Головнокомандувачем Збройних сил України.
Підготувала Анна Джунківська.
