Судитися з «Львівською хвилею» вирішив директор департаменту з питань цивільного захисту Львівської ОДА Андрій Умрихін. А все через інформацію про те, що він продав позашляховик від благодійного фонду «Допомога і турбота», який мав передати бійцям у зоні АТО. Чиновник вимагає спростування. Хоча є чимало доказів, які доводять його провину.
Також Андрій Умрихін подав позов проти видання «Гал-інфо», а ще проти бійців АТО, які продовжують службу та засвідчили факт торгівлі волонтерською допомогою.
«Гал-інфо» поки що не отримало позов від Андрія Умрихіна. Водночас насмілимось нагадати усі цю ганебну історію із продажем і зникнення волонтерьких авто, до котрої причетний директор департаменту з питань цивільного захисту Львівської ОДА Андрій Умрихін.
Отож, за час бойових дій проти російського окупанта українці згуртувалися і навчилися довіряти один одному, але, як це часто буває, війна стала приводом не лише для прояву героїзму та чеснот, але й способом наживи. Прикра пригода, яка спіткала волонтерів із Жовкви, змушує суспільство вкотре поглянути на окремих людей, іншими очима. Особливо, якщо ці люди обіймають високі посади.
Історія трапилася на Львівщині, коли волонтери благодійного фонду «Допомога і турбота» випадково з’ясували, що автомобіль «Опель Фронтейра», який вони передали 31 травня 2015 року воякам батальйону патрульної служби міліції особливого призначення ГУМВС України у Луганській області «Луганськ-1» у зону АТО, був проданий. Зникла також і карета «швидкої», яку передавали вже інші волонтери із Жовкви для бійців цього ж батальйону.
Шокував той факт, що причетний до цих випадків один із чиновників Львівської ОДА, який раніше служив у цьому батальйоні і начебто був там заступником комбата. Йдеться про Андрія Умрихіна, який 30 листопада став новим керівником департаменту з питань цивільного захисту Львівської ОДА. Власне, свого часу прес-служба Львівської ОДА представила жовківчанина Андрія Умрихіна, як відомого волонтера, який за цю діяльність був нагороджений медаллю «За гідність і патріотизм», а згодом, як повідомила прес-служба, вступив до батальйону «Луганськ-1», де був заступником командира.
БФ «Допомога і турбота» вимагає пояснень від Андрія Умрихіна щодо проданого волонтерського авто
Отож, як розповів у коментарі Гал-інфо голова фонду «Допомога і турбота» Мирослав Хом’як, Андрій Умрихін попросив у благодійного фонду позашляховик для потреб вояків.
«З Андрієм Умрихіним ми познайомилися у Жовкві ще у травні минулого року. Він сказав нам, що в батальйону є нагальна потреба у транспорті, адже вони займаються розмінування території, а також вивозять поранених і дітей із зони бойових зіткнень. Ми навіть не думали відмовляти. Волонтери привезли позашляховик із Польщі. Ми його технічно перевірили, відремонтували, заправили повністю та урочисто передали Андрію Умрихіну, який поїхав служити в зону АТО. І зараз ми дізнаємось, що цей автомобіль згаданий пан просто продав своєму товаришу. Цей товариш нам підтвердив інформацію. Сказати, що нас це шокувало – це нічого не сказати. Ми вірили, що цей автомобіль служитиме для бійців і рятуватиме життя, а тут дізнаємося про інше», - розповів Мирослав Хом’як.
Про те, що автомобіль придбаний благодійним фондом був проданий одному із бійців волонтери дізналися від колишнього командира батальйону «Луганськ-1» Костянтина Скліфуса, який разом із сім’єю переїхав жити до Жовкви.
«Ми запитували, як він може продавати батальйонну машину. А він казав, що це його, мовляв кошти в неї вклав, а відтак може нею розпоряджатися. Спочатку 30 тисяч гривень за неї просив. Та ще й «швидку» пропонував», - розповів Костянтин Скліфус.
Тоді ж з’ясувалося, що зникло ще одне волонтерське авто, яке для батальйону «Луганськ-1» через Андрія Умрихіна ще у вересні 2015 року передавали волонтери «Самооборони Жовкви» і ГО «Піклуюсь». Йдеться «Мерседес Спринтер», 2002 року випуску, який волонтери переобладнали під карету «швидкої» допомоги, яка до цього відслужила службу у 80-тій бригаді.
Як розповів в коментарі Гал-інфо волонтер Віктор Пехник, автомобіль «Мерседес Спринтер» ще раніше привезли з Польщі і пристосували його для потреба медичної служби.
Після того, як автомобіль передали Андрію Умрихіну, легендарна автівка з багатою бойовою історією стала «привидом», якого зараз і шукають волонтери.
«Пригнали це авто ще раніше, і спершу віддали його у 80-ту бригаду - знайомому бійцю. Після того, як хлопець відслужив, сталося так, що він не мав кому той автомобіль там залишити. Тому він запитав у мене, що робити з авто – чи лишити його на Сході, чи пригнати назад волонтерам, відремонтувати і передати тим, кому він буде більше потрібний. Ми вирішили, що автомобіль приїде сюди, ми його трішки підремонтуємо і комусь передамо. Так і сталося. Потім, дізнавшись, що Умрихін служить в батальйоні «Луганськ-1», запитали, чи не потрібен їм медичний автомобіль. Він сказав, що так, потрібен, і ми йому цей автомобіль передали. Перед тим, ми написали на капоті про усі бойові точки, які ця машина пройшла, про те, хто нею їздив, перелічили всі населені пункти – Авдіївка, Піски, Водяне... Спереду на авто була наклейка 80-ї бригади «Ніхто крім нас», - розповів волонтер.
Натомість, як це роблять усі, хто займається волонтерською допомогою, волонтер попросив у Андрія Умрихіна фотозвіт за передачу автомобіля.
Автомобіль, який служив кіборгам, став «привидом», якого не можуть розшукати волонтери
«Я просив у нього фотозвіт, знаючи, що машина поїхала в «Луганськ-1». Він перетелефонував і сказав, що ніхто не хоче її брати, і ніхто не хоче її ремонтувати: десь дорогою у нього тріснула ресора. Але це копійки, якщо машина коштує 5 тис. доларів, то заміна ресори - десь 70 доларів.
Потім я дізнався про той факт, що авто у тому ж батальйоні таки відремонтували. Умрихін сказав колезі, якому продав за 28 тис. грн «Опель Фронтейра», що купив собі і цю машину (тобто, машину швидкої допомоги). Пізніше я знову дзвонив Умрихіну, і він вже повідомив, що передасть наш автомобіль комусь іншому - чи то розвідці, чи то спецназу. Я сказав, що без питань, хай чинить, як вважає за правильне. Єдине, знову попросив фотозвіт, щоб я точно знав, що авто служить медикам, чи комусь іншому. Потім знову був дзвінок, і знову він сказав, що їм вона не підходить, і що він передасть її ще комусь іншому. Коли сплив факт з продажем джипу «Опель Фронтейра», Умрихін сам мені зателефонував і казав, що на нього роблять наклепи. Я попросив у нього номер телефону того, кому він передав нашу машину, і фотозвіт її передачі, але й досі цього не отримав», - сказав волонтер.
Він додав, що має на цю машину документи, де є номер кузова і двигуна, тому її можна буде відстежити.
«На сьогодні я не знаю, де ця машина. Я не почув конкретного номера частини, куди її передав Умрихін, і не почув ім'я того, хто прийняв цю машину, не бачив жодних фото. У нас це перший такий випадок, коли машина зникла», - зазначив волонтер.
Натомість сам директор департаменту з питань цивільного захисту Львівської ОДА Андрій Умрихін в коментарі Гал-інфо заявив, що вважає безпідставними звинувачення в його причетності до продажу волонтерського автомобіля.
"Це безпідставні звинувачення, які ґрунтуються лише на словах розмови по телефону. Я звернувся до прокуратури та СБУ, аби вони перевірила правдивість озвучених у відео тверджень та розібрались в ситуації", - зазначив Андрій Умрихін.
Журналіст спробував дізнатись докладніше про ситуацію, що склалась довкола авто, котрий БФ "Допомога і турбота" передав для потреб батальйону «Луганськ-1» і карету «швидкої» допомоги, однак Андрій Умрихін від подальших коментарів відмовився.
Чиновник Львівської ОДА каже, що він не продавав волонтерське авто
"Після висновку правоохоронних органів я зв'яжусь з вами та відповім на ваші запитання. Наразі я не буду коментувати", - зазначив Андрій Умрихін.
Натомість виданню ZAXID.NET. він виклав свою версію інциденту: «Автомобіль я отримав і передав бійцю Петру. Він був відремонтований за його ж кошти і йому залишений для служби, а не проданий. Усе було з ним погоджено. Я притягнув цей автомобіль на мотузці. У цьому автомобілі був несправний двигун, який перегрів перший заступник командира частини. Він не настільки був справний, настільки виглядав. Це був старий автомобіль, який ледве доїхав сюди і якого потрібно було постійно ремонтувати».
За його словами, в автомобілі ремонтували двигун, зварювали відірваний задній міст. Усі роботи проводили в майстернях, купували запчастини в магазинах і. На ремонт, начебто, витратили 23 400 грн. Саме стільки грошей, зі слів Андрія Умрихіна, він взяв у водія батальйону «Луганськ-1».
Однак постає питання – чому ці кошти Андрій Умрихін взяв у конкретного бійця, а не звернувся до тих же волонтерів чи до батальйону вцілому? Щоб почути відповідь на це та інші питання та пролити світло на заплутану історію Гал-інфо розшукало бійця, який придбав автомобіль в Андрія Умрихіна не знаючи про те, що машина є волонтерською допомогою для батальйону.
Молодший сержант Петро Султан вражений таким розвитком подій і навіть не підозрював, що стає жертвою шахрайства. Він поспілкувався з журналістом Гал-інфо і розповів усі деталі купівлі-продажу волонтерського позашляховика.
Як розповів Петро Султан, в батальйоні він є молодшим інспектором ГМЗ, тобто забезпечення батальону: «Працюю я в гаражі слюсарем, тобто ремонтую автомобілі, не даю так би мовити їм "померти" на передовій. Багато наших хлопців, за власні гроші приганяють собі машини з Польщі, для своїх власних потреб і для батальйонських цілей».
Він пояснив, що запитував у Андрія Умрихіна чи належить йому автомобіль «Опель Фронтейра» і той запевнив його, що автомобіль його власний.
«В цій ситуації в чому був підвох, я запитував у Андрія (Умрихін, - ред.) і той мені сказав, що це він за свої гроші купив машину, приїхав на ній в наш батальйон, і якщо мовляв в мене є бажання, то продасть мені її 30 тис грн (на той час 1500 доларів). Мовляв, давай гроші і забирай її собі», - сказав Петро Султан.
Він додав, що у них багато бійців їздять на власних машинах, хоч окремо в батальйоні є машини, котрі передавали волонтери і вони рахуються на балансі батальйону: «Усі машину в нас в гаражах. Я там працюю зі своїм побратимом. Ми їх там ремонтуємо».
«Я йому (Андрію Умрихіну, - ред.) заплатив частинами 28 тис грн протягом двох місяців. Він мені передав машину, всі документи, в мене навіть є люди, які підтвердять, що я в нього дійсно купив цю машину. Але ж ніхто не знав, що цей автомобіль йому волонтери передали… Він про це нікому не говорив і не згадував, авто нам передали від благодійного фонду. Тобто я тільки зараз дізнався про це, в мене шок, за що я йому гроші віддавав? Як то не його машина була?..», - зазначив Петро Султан.
Він також спростував інформацію про те, що кошти, які взяв за автомобіль Андрій Умрихін є компенсацією витрат на ремонт.
«Про ремонт – це абсолютна неправда. Він нам говорив, що вона йому обійшлась не дуже дорого, і тому він може її за 28 тис грн продати. А те, що він казав, що він її ремонтував, поки я виплачував йому гроші вона була в нього, він її відганяв тоді ремонтувати, але коли він повернувся я не помітив, щоб там щось серйозно ремонтувалось. Я вже довго займаюсь ремонтами і чудово розбираюсь: там було ремонту ну тисяч на дві. Два ската купив, а так нічого він там не робив», - заявив Петро Султан.
На запитання для чого використовують цей автомобіль Петро Султан сказав: «Мені нічого приховувати. Зараз я у відпустці. Я приїхав на цій машині додому, за 50 км від розташування. Я її нікому не передаю, через те, що я її купував, та і шкода грошей, я ж не знав про те, що Умрихін не мав права нею розпоряджатись. Ми на ній то в Щастя їздили, то в Станицю Луганську, автомобіль дуже допомагає батальйону – ми на ній постійно на виїзди їздимо».
На прохання Гал-інфо розповісти чим займався у батальйоні Андрій Умрихін боєць сказав. Що мало знає про його діяльність.
«Умрихін був в розвідувальній групі, оці літачки запускав, і більше нічого не можу про нього сказати. В мене відносини з ним до останнього були нормальні, як людина до людини. В мене немає такого, щоб я ховався чи підставляв когось, але бачу в Умрихіна така риса є», - зазначив Петро Султан.
Те, що згадані волонтерські автомобілі не стоять на балансі батальйону заявив під час спілкування з журналістом радіо «Львівська хвиля» і діючий командир батальйону «Луганськ-1» Сергій Губанов (позивний «Сєдой»). Більше того, з’ясувалося, що Андрій Умрихін ніколи не був заступником командира батальйону, як його представляли у Львові.
«На цей час ні позашляховика, ні «швидкої» в батальйоні нема. У цьому я можу запевнити, бо знаю всю техніку батальйону. Тобто, в листопаді вже не було цих авто. Умрихін був у списках одного зі взводів батальйону. Але він був десь до вересня минулого року. Потім він звільнився за власним бажанням і поїхав. Він не був заступником командира. Він був інспектором в одному зі взводів і курирував напрям безпілотних літальних апаратів», – розповів командир батальйону.
Додамо, що батальйон «Луганськ-1» на сьогоднішній день несе службу, виконує бойові завдання і дислокується у місті Щастя Луганської області на 1-й лінія розмежування.
Своєю чергою у БФ «Допомога і турбота» повідомили, що підготували заяву до правоохоронних органів і закликали громадські організації, активістів та усіх небайдужих людей рішуче викривати випадки розкрадання волонтерської допомоги, пам’ятаючи, що волонтерство і надалі залишається важливою і незамінною складовою нашої військової міці та перемоги над агресором.
